Прошу розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання "Герой України" (посмертно) молодшому сержанту Збройних Сил України Росоловському Андрію Сергійовичу (27.11.1993 – 01.03.2025), командиру стрілецького відділення 79 окремого батальйону 102 окремої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського.
З перших днів повномасштабного вторгнення Андрій став на захист України, пройшовши шлях від кулеметника до командира. Служив із відданістю, проявляючи героїзм, ініціативність і відповідальність у найскладніших бойових умовах.
24 лютого 2024 року отримав важке поранення — численні осколки і кульові ураження обох ніг. Після тривалої реабілітації повернувся на передову. Його слова: «Моя сім’я — вдома, але там — теж моя сім’я», стали символом вірності побратимам.
Загинув 1 березня 2025 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу села Малинівка Запорізької області, до останнього подиху залишаючись вірним Присязі та Україні.
Андрій Росоловський був нагороджений:
Відзнакою Івано-Франківської обласної військової адміністрації «За бойову звитягу» (2022);
Відзнакою Президента України «За оборону України» (2023);
Відзнакою Міністра оборони України «За поранення» (2025);
Почесним званням «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади» (посмертно).
Прошу вшанувати пам’ять і жертовність цього воїна, надавши йому звання Героя України.