Прошу присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму Батьку САВЧЕНКУ ОЛЕКСАНДРУ МИКОЛАЙОВИЧУ, головному сержанту-командиру гармати 2-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону в/ч А0501 (92 ОШБр) з позивним «СОВА».

Шановний Пане Президенте, від імені доньки загиблого звертаюся до Вас із проханням присвоїти почесне звання «Герой України» (посмертно) моєму Батьку, головному сержанту-командиру гармати 2-го самохідного артилерійського взводу 1-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону в/ч А0501, Савченку Олександру Миколайовичу з позивним «Сова».

Народився Олександр 2 грудня 1969 року в с. Геніївка, там навчався у школі. Після її закінчення у 1985 році продовжив навчання в професійному технічному училищі Nº 31 смт. Слобожанське.

Він рано розпочав свій трудовий шлях - спочатку на Зміївському машинобудівному заводі, потім працював на Тарному комбінаті м. Зміїв.
У 90-х роках разом із дружиною відкрив свій маленький сімейний бізнес - постачав з-за кордону побутову техніку.

У його грудях завжди билося серце патріота, тому в 2015 році він вступає до лав Збройних Сил України у складі 28 ОМБр. Приймає участь в Антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в районах с. Курахівка, м. Марʼїнка Донецької області та с. Станиця Луганська, м. Щастя Луганської області.

З початком повномасштабного вторгнення рф, не чекаючи, не перекладаючи відповідальність він знову бере до рук зброю. І вже 27 лютого 2022 року добровольцем стає у стрій захищати рідну країну у складі 92 ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка (в/ч А0501). Приймав безпосередню участь у вогневому ураженні противника силами гармати в складі екіпажу, як головний сержант-командир САУ 2С3 «Акація».
Своїми діями показував приклад зразкового виконання службових обовʼязків та поставлених завдань. Досконало проявив свої професійні здібності під час оборони та проведення контрнаступу на Харківському напрямку. Також приймав активну участь у наступі на м. Купʼянськ.

5 серпня 2022 року був нагороджений відзнакою Президента "За оборону України".
27 січня 2023 року отримав медаль Захисника Вітчизни.
15 травня 2023 року - медаль "За честь! За славу! За народ!"

Загинув старший сержант Савченко Олександр 5 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Піщане Купʼянського району Харківської області.
Довгих 8.5 місяців рахувався безвісти зниклим і зрештою був похований в день річниці весілля 22 лютого 2024 року в с. Зідьки.
Всі знали його як Людину з великим серцем та гострим відчуттям справедливості.
Україна та усі ми втратили справжнього свого Захисника, який ставив обовʼязок перед Батьківщиною вище власного життя і був вірним їй до останнього подиху.

Шановний Володимире Олександровичу, прошу удостоїти подвиг мого Батька почесним званням Героя України (посмертно).
Слава Україні! Героям слава!
З повагою, Савченко Марина Олександрівна, донька полеглого Захисника.