№22/247996-еп
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту Дармограю Миколі Миколайовичу
Автор (ініціатор): Вігор Ліліанна Леонідівна
Дата оприлюднення: 06 червня 2025
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту Дармограю Миколі Миколайовичу
1 червня 2025 року, захищаючи Україну, її свободу, незалежність і територіальну цілісність у бою зі збройними силами російської федерації східніше населеного пункту Олешня Курської області, героїчно загинув командир 2 групи 7 роти спеціального призначення 3 загону спеціальних операцій, 6 окремого полку «Рейнджер», старший лейтенант Збройних Сил України Дармограй Микола Миколайович. Отримавши поранення, несумісні з життям, він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та Українському народові.
Дармограй Микола Миколайович народився 23 вересня 2000 року в селі Заставля Хмельницької області в родині, де панували любов, турбота й повага до людей, праці та Батьківщини. Закінчив загальноосвітні школи №1 та №3 міста Дунаївці. Здобув вищу освіту на факультеті прокуратури та слідства Національного університету «Одеська юридична академія». Під час навчання в академії проходив військову підготовку у Військовій академії м. Одеса, готуючи себе до служби в лавах Збройних Сил України.
У 2023 році, відмовившись від перспективної цивільної кар’єри, Микола свідомо обрав шлях захисника - вступив до лав ЗСУ. 2024 році - став офіцером підрозділу спеціального призначення. Він відзначався високою відповідальністю, хоробрістю, патріотизмом і глибоким усвідомленням свого обов’язку перед державою.
Незважаючи на отримане поранення в руку на початку лютого 2025 року та поранення осколком у ногу в березні того ж року, Микола не зійшов із обраного шляху. Він не дозволив болю зламати свою волю - продовжив служити, очолювати бойові виходи, підтримувати побратимів і захищати рідну землю. Його мужність була не просто прикладом - вона стала легендою. І 1 червня він поліг у бою, до останнього подиху виконуючи свій обов’язок перед державою та народом.
За життя Микола був взірцем для побратимів, щирим другом, гідним сином свого народу. Його героїзм, незламність і жертовність заслуговують на найвищу державну відзнаку.
Йому було лише 24 роки… Він не встиг створити сім’ю, не пізнав радості батьківства, не встиг насолодитися мирним життям. Але встиг зробити найголовніше - захистити нас усіх.
У зв’язку з вищезазначеним, просимо Президента України присвоїти старшому лейтенанту Дармограю Миколі Миколайовичу звання Героя України (посмертно) - за виняткову мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та українському народу, проявлені у боротьбі за незалежність і свободу України.
Слава Україні!
Героям слава!
1 червня 2025 року, захищаючи Україну, її свободу, незалежність і територіальну цілісність у бою зі збройними силами російської федерації східніше населеного пункту Олешня Курської області, героїчно загинув командир 2 групи 7 роти спеціального призначення 3 загону спеціальних операцій, 6 окремого полку «Рейнджер», старший лейтенант Збройних Сил України Дармограй Микола Миколайович. Отримавши поранення, несумісні з життям, він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та Українському народові.
Дармограй Микола Миколайович народився 23 вересня 2000 року в селі Заставля Хмельницької області в родині, де панували любов, турбота й повага до людей, праці та Батьківщини. Закінчив загальноосвітні школи №1 та №3 міста Дунаївці. Здобув вищу освіту на факультеті прокуратури та слідства Національного університету «Одеська юридична академія». Під час навчання в академії проходив військову підготовку у Військовій академії м. Одеса, готуючи себе до служби в лавах Збройних Сил України.
У 2023 році, відмовившись від перспективної цивільної кар’єри, Микола свідомо обрав шлях захисника - вступив до лав ЗСУ. 2024 році - став офіцером підрозділу спеціального призначення. Він відзначався високою відповідальністю, хоробрістю, патріотизмом і глибоким усвідомленням свого обов’язку перед державою.
Незважаючи на отримане поранення в руку на початку лютого 2025 року та поранення осколком у ногу в березні того ж року, Микола не зійшов із обраного шляху. Він не дозволив болю зламати свою волю - продовжив служити, очолювати бойові виходи, підтримувати побратимів і захищати рідну землю. Його мужність була не просто прикладом - вона стала легендою. І 1 червня він поліг у бою, до останнього подиху виконуючи свій обов’язок перед державою та народом.
За життя Микола був взірцем для побратимів, щирим другом, гідним сином свого народу. Його героїзм, незламність і жертовність заслуговують на найвищу державну відзнаку.
Йому було лише 24 роки… Він не встиг створити сім’ю, не пізнав радості батьківства, не встиг насолодитися мирним життям. Але встиг зробити найголовніше - захистити нас усіх.
У зв’язку з вищезазначеним, просимо Президента України присвоїти старшому лейтенанту Дармограю Миколі Миколайовичу звання Героя України (посмертно) - за виняткову мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та українському народу, проявлені у боротьбі за незалежність і свободу України.
Слава Україні!
Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Фітак Богдан Богданович
30 липня 2025
2.
Щербюк Леся Володимирівна
30 липня 2025
3.
Буждиган Руслана Василівна
30 липня 2025
4.
Рибакова Лариса Василівна
30 липня 2025
5.
Мануйло Наталія Вікторівна
30 липня 2025
6.
Маляренко Надія Іванівна
30 липня 2025
7.
Бичук Наталія Леонідівна
30 липня 2025
8.
Штоник Віра Євгенівна
30 липня 2025
9.
Бойко Маргарита Анатоліївна
30 липня 2025
10.
Шевчук Тетяна Віталіївна
30 липня 2025
11.
Ошийко Любов Олександрівна
30 липня 2025
12.
Гусак Наталя Павлівна
30 липня 2025
13.
Кривовид Олена Олександрівна
30 липня 2025
14.
Клуник Лілія Вікторівна
30 липня 2025
15.
Юран Вікторія Олександрівна
30 липня 2025
16.
Дутчак Наталія Василівна
30 липня 2025
17.
Мазур Віта Володимирівна
30 липня 2025
18.
Заплатинська Марія-Світлана Юріївна
30 липня 2025
19.
Скакун Роксолана Миколаївна
30 липня 2025
20.
Любінська Андріана Ігорівна
30 липня 2025
21.
Фучила Ярина Юріївна
30 липня 2025
22.
Плиска Надія Василівна
30 липня 2025
23.
Сенчишин Надія Василівна
30 липня 2025
24.
Фучила Леся-Олександра Степанівна
30 липня 2025
25.
Опошнян Тетяна Володимирівна
30 липня 2025
26.
Чіпізубова Валентина Іллівна
30 липня 2025
27.
Маленко Альона Сергіївна
30 липня 2025
28.
Фучила Юрій Михайлович
30 липня 2025
29.
Сікмар Ірина Ігорівна
30 липня 2025
30.
Кравченко Валерій Максимович
30 липня 2025
19583
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 39 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.