№22/247996-еп
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту Дармограю Миколі Миколайовичу
Автор (ініціатор): Вігор Ліліанна Леонідівна
Дата оприлюднення: 06 червня 2025
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту Дармограю Миколі Миколайовичу
1 червня 2025 року, захищаючи Україну, її свободу, незалежність і територіальну цілісність у бою зі збройними силами російської федерації східніше населеного пункту Олешня Курської області, героїчно загинув командир 2 групи 7 роти спеціального призначення 3 загону спеціальних операцій, 6 окремого полку «Рейнджер», старший лейтенант Збройних Сил України Дармограй Микола Миколайович. Отримавши поранення, несумісні з життям, він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та Українському народові.
Дармограй Микола Миколайович народився 23 вересня 2000 року в селі Заставля Хмельницької області в родині, де панували любов, турбота й повага до людей, праці та Батьківщини. Закінчив загальноосвітні школи №1 та №3 міста Дунаївці. Здобув вищу освіту на факультеті прокуратури та слідства Національного університету «Одеська юридична академія». Під час навчання в академії проходив військову підготовку у Військовій академії м. Одеса, готуючи себе до служби в лавах Збройних Сил України.
У 2023 році, відмовившись від перспективної цивільної кар’єри, Микола свідомо обрав шлях захисника - вступив до лав ЗСУ. 2024 році - став офіцером підрозділу спеціального призначення. Він відзначався високою відповідальністю, хоробрістю, патріотизмом і глибоким усвідомленням свого обов’язку перед державою.
Незважаючи на отримане поранення в руку на початку лютого 2025 року та поранення осколком у ногу в березні того ж року, Микола не зійшов із обраного шляху. Він не дозволив болю зламати свою волю - продовжив служити, очолювати бойові виходи, підтримувати побратимів і захищати рідну землю. Його мужність була не просто прикладом - вона стала легендою. І 1 червня він поліг у бою, до останнього подиху виконуючи свій обов’язок перед державою та народом.
За життя Микола був взірцем для побратимів, щирим другом, гідним сином свого народу. Його героїзм, незламність і жертовність заслуговують на найвищу державну відзнаку.
Йому було лише 24 роки… Він не встиг створити сім’ю, не пізнав радості батьківства, не встиг насолодитися мирним життям. Але встиг зробити найголовніше - захистити нас усіх.
У зв’язку з вищезазначеним, просимо Президента України присвоїти старшому лейтенанту Дармограю Миколі Миколайовичу звання Героя України (посмертно) - за виняткову мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та українському народу, проявлені у боротьбі за незалежність і свободу України.
Слава Україні!
Героям слава!
1 червня 2025 року, захищаючи Україну, її свободу, незалежність і територіальну цілісність у бою зі збройними силами російської федерації східніше населеного пункту Олешня Курської області, героїчно загинув командир 2 групи 7 роти спеціального призначення 3 загону спеціальних операцій, 6 окремого полку «Рейнджер», старший лейтенант Збройних Сил України Дармограй Микола Миколайович. Отримавши поранення, несумісні з життям, він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та Українському народові.
Дармограй Микола Миколайович народився 23 вересня 2000 року в селі Заставля Хмельницької області в родині, де панували любов, турбота й повага до людей, праці та Батьківщини. Закінчив загальноосвітні школи №1 та №3 міста Дунаївці. Здобув вищу освіту на факультеті прокуратури та слідства Національного університету «Одеська юридична академія». Під час навчання в академії проходив військову підготовку у Військовій академії м. Одеса, готуючи себе до служби в лавах Збройних Сил України.
У 2023 році, відмовившись від перспективної цивільної кар’єри, Микола свідомо обрав шлях захисника - вступив до лав ЗСУ. 2024 році - став офіцером підрозділу спеціального призначення. Він відзначався високою відповідальністю, хоробрістю, патріотизмом і глибоким усвідомленням свого обов’язку перед державою.
Незважаючи на отримане поранення в руку на початку лютого 2025 року та поранення осколком у ногу в березні того ж року, Микола не зійшов із обраного шляху. Він не дозволив болю зламати свою волю - продовжив служити, очолювати бойові виходи, підтримувати побратимів і захищати рідну землю. Його мужність була не просто прикладом - вона стала легендою. І 1 червня він поліг у бою, до останнього подиху виконуючи свій обов’язок перед державою та народом.
За життя Микола був взірцем для побратимів, щирим другом, гідним сином свого народу. Його героїзм, незламність і жертовність заслуговують на найвищу державну відзнаку.
Йому було лише 24 роки… Він не встиг створити сім’ю, не пізнав радості батьківства, не встиг насолодитися мирним життям. Але встиг зробити найголовніше - захистити нас усіх.
У зв’язку з вищезазначеним, просимо Президента України присвоїти старшому лейтенанту Дармограю Миколі Миколайовичу звання Героя України (посмертно) - за виняткову мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та українському народу, проявлені у боротьбі за незалежність і свободу України.
Слава Україні!
Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Андрієвська Юлія Володимирівна
25 червня 2025
2.
Пушкаренко Тетяна Романівна
25 червня 2025
3.
Василюк Ілля Аркадійович
25 червня 2025
4.
Шульга Яна Вікторівна
25 червня 2025
5.
Оніпко Ліана Сергіївна
25 червня 2025
6.
Руднік Олександр Олександрович
25 червня 2025
7.
Дмитраш Ольга Ярославівна
25 червня 2025
8.
Гулянська Світлана Петрівна
25 червня 2025
9.
Косів Уляна Олегівна
25 червня 2025
10.
Чуприна В'ячеслав Миколайович
25 червня 2025
11.
Родмологова Дарина Романівна
25 червня 2025
12.
Крива Наталія Юріївна
25 червня 2025
13.
Тинкалюк Сніжана Остапівна
25 червня 2025
14.
Троц Ілона Миколаївна
25 червня 2025
15.
Гончар Наталя Вікторівна
25 червня 2025
16.
Коваль Ірина Миколаївна
25 червня 2025
17.
Лисянська Анжеліка Сергіївна
25 червня 2025
18.
Горбач Христина Григорівна
25 червня 2025
19.
Музиченко Олена Анатоліївна
24 червня 2025
20.
Хоменко Олена Володимирівна
24 червня 2025
21.
Кравець Ірина Володимирівна
24 червня 2025
22.
Матвійчук Ольга Вікторівна
24 червня 2025
23.
Грибовська Надія Іванівна
24 червня 2025
24.
Синицина Єлизавета Тарасівна
24 червня 2025
25.
Гасюк Ірина Петрівна
24 червня 2025
26.
Парфелюк Катерина Володимирівна
24 червня 2025
27.
Шкрамко Ольга Василівна
24 червня 2025
28.
Бачинська Уляна Андріївна
24 червня 2025
29.
Кухар Ірина Ігорівна
24 червня 2025
30.
Павлюкович Леся Миколаївна
24 червня 2025
8614
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 74 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.