№22/248000-еп
Просимо Президента України поисвоїти звання Героя України (посмертно) Нестеренко Юрію Михайловичу та нагородити його орденом ( Золота зірка ) за виявлений героїзм і самопожертву в боротьбі за свободу України
Автор (ініціатор): Нестеренко Людмила Олексіївна
Дата оприлюднення: 06 червня 2025
Шановний пане Президенте!
Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) з врученням ордена (Золота Зірка) Нестеренку Юрію Михайловичу — мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.
Наш тато загинув у віці 37 років. Його життя обірвалося від ворожої кулі неподалік населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Юрій Нестеренко — солдат 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А2167.
Він не був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім чоловіком. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і не побачив, як ми будемо закінчувати школу, інститут.
Він уже ніколи не зможе потримати на руках своїх онуків, не побачить, як вони зроблять свої перші кроки.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас тато був, є і буде найкращим татом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є троє дітей — він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим батьком — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Юрія Нестеренка — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка».
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) з врученням ордена (Золота Зірка) Нестеренку Юрію Михайловичу — мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.
Наш тато загинув у віці 37 років. Його життя обірвалося від ворожої кулі неподалік населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Юрій Нестеренко — солдат 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А2167.
Він не був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім чоловіком. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і не побачив, як ми будемо закінчувати школу, інститут.
Він уже ніколи не зможе потримати на руках своїх онуків, не побачить, як вони зроблять свої перші кроки.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас тато був, є і буде найкращим татом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є троє дітей — він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим батьком — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Юрія Нестеренка — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка».
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Міліщук Ольга Петрівна
06 вересня 2025
2.
Жердєва Тетяна Станіславівна
06 вересня 2025
3.
Костишин Іванна Василівна
06 вересня 2025
4.
Широкоступ Тетяна Володимирівна
06 вересня 2025
5.
Данильчук Наталія Віталіївна
06 вересня 2025
6.
Дунаєвська Оксана Феліксівна
06 вересня 2025
7.
Білейчук Галина Василівна
06 вересня 2025
8.
Степась Христина Андріївна
06 вересня 2025
9.
Герман Ірина Григорівна
06 вересня 2025
10.
Самосій Максим Григорович
06 вересня 2025
11.
Бендаржевська Ніна Миколаївна
05 вересня 2025
12.
Самусєва Оксана Сергіївна
05 вересня 2025
13.
Петренко Марина Олександрівна
05 вересня 2025
14.
Петренко Олександра Олександрівна
05 вересня 2025
15.
Воляник Юлія Вікторівна
05 вересня 2025
16.
Вразовська Олена Володимирівна
05 вересня 2025
17.
Шелест Аліна Володимирівна
05 вересня 2025
18.
Шибченко Анна Максимівна
05 вересня 2025
19.
Калитка Олеся Богданівна
05 вересня 2025
20.
Конюховська Олександра Мирославівна
05 вересня 2025
21.
Тонконог Юлія Леонідівна
05 вересня 2025
22.
Гуменюк Наталія Іванівна
05 вересня 2025
23.
Зайцева Олена Володимирівна
05 вересня 2025
24.
Пулик Оксана Андріївна
05 вересня 2025
25.
Агалакова Наталія Андріївна
05 вересня 2025
26.
Трегуб Алла Олександрівна
05 вересня 2025
27.
Білоус Юлія Сергіївна
05 вересня 2025
28.
Перик Юлія Миколаївна
05 вересня 2025
29.
Коршук Тетяна Леонідівна
05 вересня 2025
30.
Рудецька Ганна Ярославівна
05 вересня 2025