№22/248000-еп
Просимо Президента України поисвоїти звання Героя України (посмертно) Нестеренко Юрію Михайловичу та нагородити його орденом ( Золота зірка ) за виявлений героїзм і самопожертву в боротьбі за свободу України
Автор (ініціатор): Нестеренко Людмила Олексіївна
Дата оприлюднення: 06 червня 2025
Шановний пане Президенте!
Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) з врученням ордена (Золота Зірка) Нестеренку Юрію Михайловичу — мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.
Наш тато загинув у віці 37 років. Його життя обірвалося від ворожої кулі неподалік населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Юрій Нестеренко — солдат 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А2167.
Він не був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім чоловіком. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і не побачив, як ми будемо закінчувати школу, інститут.
Він уже ніколи не зможе потримати на руках своїх онуків, не побачить, як вони зроблять свої перші кроки.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас тато був, є і буде найкращим татом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є троє дітей — він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим батьком — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Юрія Нестеренка — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка».
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) з врученням ордена (Золота Зірка) Нестеренку Юрію Михайловичу — мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.
Наш тато загинув у віці 37 років. Його життя обірвалося від ворожої кулі неподалік населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Юрій Нестеренко — солдат 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А2167.
Він не був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім чоловіком. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і не побачив, як ми будемо закінчувати школу, інститут.
Він уже ніколи не зможе потримати на руках своїх онуків, не побачить, як вони зроблять свої перші кроки.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас тато був, є і буде найкращим татом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є троє дітей — він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим батьком — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Юрія Нестеренка — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка».
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Коршикова Тетяна Олександрівна
30 липня 2025
2.
Шпік Марія Дмитрівна
30 липня 2025
3.
Проценко Ірина Миколаївна
30 липня 2025
4.
Соколова Дар'я
30 липня 2025
5.
Свистун Марина Вікторівна
30 липня 2025
6.
Мислінська Оксана Володимирівна
30 липня 2025
7.
Дрожак Наталя Володимирівна
30 липня 2025
8.
Худобович Тетяна Василівна
30 липня 2025
9.
Микитюк Микола Олександрович
30 липня 2025
10.
Кахнич Оксана Миколаївна
30 липня 2025
11.
Сєлємєнєва Валентина Олександрівна
30 липня 2025
12.
Чинчик Алла Павлівна
30 липня 2025
13.
Бондаревська Ірина Анатоліївна
30 липня 2025
14.
Мельник Наталія Леонідівна
30 липня 2025
15.
Сень Юлія Леонтіївна
29 липня 2025
16.
Орленко Наталія Дмитрівна
29 липня 2025
17.
Науменко Юлія Сергіївна
29 липня 2025
18.
Мережинська Лариса Леонідівна
29 липня 2025
19.
Кулик Юлія Миколаївна
29 липня 2025
20.
Пальчик Світлана Миколаївна
29 липня 2025
21.
Кожокарь Віталіна Олександрівна
29 липня 2025
22.
Сварчевська Алла Антонівна
29 липня 2025
23.
Дорош Наталія Володимирівна
29 липня 2025
24.
Козіонна Наталія Миколаївна
29 липня 2025
25.
Червонна Олена Олексіївна
29 липня 2025
26.
Остапів Наталія Сергіївна
29 липня 2025
27.
Груздова Наталія Володимирівна
29 липня 2025
28.
Саніна Віта Володимирівна
29 липня 2025
29.
Волошин Оксана Ігорівна
29 липня 2025
30.
Дубіцька Антоніна Іванівна
29 липня 2025
2889
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 38 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.