№22/248000-еп
Просимо Президента України поисвоїти звання Героя України (посмертно) Нестеренко Юрію Михайловичу та нагородити його орденом ( Золота зірка ) за виявлений героїзм і самопожертву в боротьбі за свободу України
Автор (ініціатор): Нестеренко Людмила Олексіївна
Дата оприлюднення: 06 червня 2025
Шановний пане Президенте!
Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) з врученням ордена (Золота Зірка) Нестеренку Юрію Михайловичу — мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.
Наш тато загинув у віці 37 років. Його життя обірвалося від ворожої кулі неподалік населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Юрій Нестеренко — солдат 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А2167.
Він не був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім чоловіком. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і не побачив, як ми будемо закінчувати школу, інститут.
Він уже ніколи не зможе потримати на руках своїх онуків, не побачить, як вони зроблять свої перші кроки.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас тато був, є і буде найкращим татом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є троє дітей — він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим батьком — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Юрія Нестеренка — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка».
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) з врученням ордена (Золота Зірка) Нестеренку Юрію Михайловичу — мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.
Наш тато загинув у віці 37 років. Його життя обірвалося від ворожої кулі неподалік населеного пункту Павлівка Волноваського району Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Юрій Нестеренко — солдат 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А2167.
Він не був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім чоловіком. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і не побачив, як ми будемо закінчувати школу, інститут.
Він уже ніколи не зможе потримати на руках своїх онуків, не побачить, як вони зроблять свої перші кроки.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас тато був, є і буде найкращим татом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є троє дітей — він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим батьком — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Юрія Нестеренка — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка».
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Дмитраш Ольга Ярославівна
25 червня 2025
2.
Музиченко Олена Анатоліївна
24 червня 2025
3.
Суркова Інна Вадимівна
24 червня 2025
4.
Павлюк Григорій Олександрович
24 червня 2025
5.
Коваленко Катерина Володимирівна
24 червня 2025
6.
Антоненко Надія Валеріївна
24 червня 2025
7.
Крупенко Ольга Миколаївна
24 червня 2025
8.
Медик Олександра Володимирівна
24 червня 2025
9.
Денисенко Олена Анатоліївна
24 червня 2025
10.
Філімончук Ірина Русланівна
24 червня 2025
11.
Созонюк Ольга Василівна
24 червня 2025
12.
Малишко Ірина Леонідівна
24 червня 2025
13.
Загребельний Олег Анатолійович
24 червня 2025
14.
Лєскова Анастасія Віталіївна
24 червня 2025
15.
Прусак Марія Стефанівна
24 червня 2025
16.
Ощипок Анна Миколаївна
24 червня 2025
17.
Краснова Лариса Володимирівна
24 червня 2025
18.
Літвінова Ірина Вікторівна
24 червня 2025
19.
Кусень Мар'яна Вікторівна
24 червня 2025
20.
Дорощук Валентина Олександрівна
24 червня 2025
21.
Ночніченко Ольга Анатоліївна
24 червня 2025
22.
Яцковська Діана Юріївна
24 червня 2025
23.
Гиндиляк Олександра Іванівна
24 червня 2025
24.
Нерубайло Надія Володимирівна
24 червня 2025
25.
Канарьова Ольга Анатоліївна
24 червня 2025
26.
Вихристюк Людмила Євгенівна
24 червня 2025
27.
Сопільниченко Наталія Юріївна
24 червня 2025
28.
Геращенко Анна Миколаївна
24 червня 2025
29.
Синюк Наталя Леонідівна
24 червня 2025
30.
Красник Дар'я Олександрівна
24 червня 2025
2568
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 74 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.