Присвоїти звання Героя України молодшому сержанту Тарасовському Петру («ТИСА»), який 10 років воював і загинув, залишивши дружину та 6-місячного сина

Прошу Вас, пане Президенте України, розглянути звернення про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Тарасовському Петру Миколайовичу, позивний «ТИСА», який віддав своє життя за Україну 31 травня 2025 року, захищаючи територіальну цілісність держави поблизу населеного пункту Темирівка, Запорізької області, у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони, 85-го батальйону, військової частини А7172.

Петро Тарасовський був воїном за покликанням. Із 2015 року він добровільно приєднався до лав Збройних Сил України та понад десять років захищав Україну в бойових умовах. Брав участь у боях у зоні проведення АТО: Широкине, Павлопіль, Сєвєродонецьк, Рубіжне (Донецька та Луганська області). Маючи численні контузії та поранення, він неодноразово повертався на передову, незважаючи на загрозу для життя.

У 2021 році підписав черговий контракт зі ЗСУ, а після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року служив у складі 105-ї бригади територіальної оборони. Учасник боїв під Бахмутом (Сіверськ, Соледар, Спірне), а також оборони населених пунктів Сумської області поблизу Охтирки. Згодом був переведений на південний напрямок — до Запорізької області.

31 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Темирівки Петро Тарасовський загинув від ураження вибуховим пристроєм, скинутим з БПЛА, рятуючи побратимів.

Він обіймав посаду командира 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти. Володів знаннями з топографії, самостійно створював карти боїв, був гранатометником, а також виконував завдання розвідника.

Його військовий шлях, мужність та бойові заслуги можуть офіційно підтвердити:
• старший лейтенант Бреян Василь (командир взводу вогневої підтримки);
• молодший сержант Бордюг Володимир (командир відділення);
• підполковник Підгородецький Валерій Володимирович;
• молодший лейтенант Федчук Михайло Анатолійович.

За сумлінну службу Петро Тарасовський був нагороджений:
• медаллю «За участь в АТО»;
• медаллю «За службу Україні»;
• відзнакою «За жертву крові в боях за волю України»;
• медаллю «30 років Збройним Силам України»;
• почесною недержавною відзнакою «Золотий хрест» (реєстраційний №0147);
• численними грамотами за бойові заслуги, поранення та патріотизм (2024 рік).

Петро був не лише військовим, а й сильною особистістю — чесним, відданим, мужнім. Його життєвим принципом було: «А хто, як не ми?». Він добровільно йшов на війну, бо щиро вірив, що майбутнє України залежить від його служіння.

Після себе він залишив дружину та маленького сина, якому лише 6 місяців. Дитина ніколи не побачить батька, але виросте з гордістю за нього.

Мій чоловік прожив коротке, але героїчне життя. Він став на захист України у 20 років і воював практично без перерви. Його серце було з Україною, а душа — з родиною. Він завжди поспішав до сина, обіймав мене перед виїздом і говорив: «Я мушу йти, щоб він ріс вільним».

Прошу Вас, пане Президенте, гідно вшанувати пам’ять молодшого сержанта Петра Тарасовського. Він був справжнім Героєм — не на словах, а в житті.

З повагою,
дружина Тарасовська Наталя
07.06.2025