№22/248104-еп
Шановний Пане Призедент Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) Чорноног Дмитру Анатолійовичу— мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.
Автор (ініціатор): Чорноног Едуард Анатолійович
Дата оприлюднення: 10 червня 2025
ДОВГО ВВАЖАВСЯ ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТИ...
Мій брат Дмитро Анатолійович Чорноног народився 30 квітня 2000 року в с. Зеленівка. Закінчив Зеленівську ЗОШ І-ІІ ступенів, потім Прилуцький професійний ліцей, де здобув фах електрогазозварника. Працював у ПСП «Зеленівське».
У серпні 2023 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, взявши до рук зброю, щоб захищати рідну землю. Служив вогнеметником, виконував складні та небезпечні бойові завдання.
Довгий час Дмитро вважався зниклим безвісти. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила найгірше — Дмитро загинув 19 жовтня 2024 року на Донеччині, боронячи нашу незалежність.
Мій брат загинув у віці 24 роки
Його життя обірвалося від FPV дрону населеного пункту Курахове Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Дмитро Анатолійович — старший солдат 3 СПЕЦІАЛЬНА СИЛА ОПЕРАЦІЙ військової частини А2077
Він був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім братом. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і побачить, як його донечка буде зростати.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас брат був, є і буде найкращим братом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є одна донечка— він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим братом — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Дмитра Чорнонога — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно)
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Мій брат Дмитро Анатолійович Чорноног народився 30 квітня 2000 року в с. Зеленівка. Закінчив Зеленівську ЗОШ І-ІІ ступенів, потім Прилуцький професійний ліцей, де здобув фах електрогазозварника. Працював у ПСП «Зеленівське».
У серпні 2023 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, взявши до рук зброю, щоб захищати рідну землю. Служив вогнеметником, виконував складні та небезпечні бойові завдання.
Довгий час Дмитро вважався зниклим безвісти. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила найгірше — Дмитро загинув 19 жовтня 2024 року на Донеччині, боронячи нашу незалежність.
Мій брат загинув у віці 24 роки
Його життя обірвалося від FPV дрону населеного пункту Курахове Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Дмитро Анатолійович — старший солдат 3 СПЕЦІАЛЬНА СИЛА ОПЕРАЦІЙ військової частини А2077
Він був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім братом. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і побачить, як його донечка буде зростати.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас брат був, є і буде найкращим братом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є одна донечка— він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим братом — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Дмитра Чорнонога — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно)
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Сіщук Софія Миколаївна
30 липня 2025
2.
Мартинюк Людмила Василівна
30 липня 2025
3.
Ціховська Оксана Теодорівна
30 липня 2025
4.
Бойко Маргарита Анатоліївна
30 липня 2025
5.
Ошийко Любов Олександрівна
30 липня 2025
6.
Вірковський Микола Миколайович
30 липня 2025
7.
Луцко Андрій Сергійович
30 липня 2025
8.
Маланяк Мар'яна Ігорівна
30 липня 2025
9.
Траченко Марина Миколаївна
30 липня 2025
10.
Плиска Надія Василівна
30 липня 2025
11.
Русакова Ірина Ігорівна
30 липня 2025
12.
Черечін Соломія Володимирівна
30 липня 2025
13.
Винник Мар'яна Ігорівна
30 липня 2025
14.
Віт Діана Юріївна
30 липня 2025
15.
Маркелова Ольга Володимирівна
30 липня 2025
16.
Алієв Раміз Назім Огли
30 липня 2025
17.
Гринишин Василь Іванович
30 липня 2025
18.
Дайнеко Людмила Іванівна
30 липня 2025
19.
Дрожак Наталя Володимирівна
30 липня 2025
20.
Тимошенко Світлана Миколаївна
30 липня 2025
21.
Кузьмін Людмила Ігорівна
30 липня 2025
22.
Худобович Тетяна Василівна
30 липня 2025
23.
Кожем'яко Наталія Володимирівна
30 липня 2025
24.
Кахнич Оксана Миколаївна
30 липня 2025
25.
Микитюк Микола Олександрович
30 липня 2025
26.
Мендришора Ірина Михайлівна
30 липня 2025
27.
Кіцкан Владислав Дмитрович
30 липня 2025
28.
Калугіна Євгенія Юріївна
30 липня 2025
29.
Милка Марина Володимирівна
30 липня 2025
30.
Звєрєв Максим Олегович
30 липня 2025
9435
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 43 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.