ДОВГО ВВАЖАВСЯ ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТИ...
Мій брат Дмитро Анатолійович Чорноног народився 30 квітня 2000 року в с. Зеленівка. Закінчив Зеленівську ЗОШ І-ІІ ступенів, потім Прилуцький професійний ліцей, де здобув фах електрогазозварника. Працював у ПСП «Зеленівське».
У серпні 2023 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, взявши до рук зброю, щоб захищати рідну землю. Служив вогнеметником, виконував складні та небезпечні бойові завдання.
Довгий час Дмитро вважався зниклим безвісти. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила найгірше — Дмитро загинув 19 жовтня 2024 року на Донеччині, боронячи нашу незалежність.
Мій брат загинув у віці 24 роки
Його життя обірвалося від FPV дрону населеного пункту Курахове Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Дмитро Анатолійович — старший солдат 3 СПЕЦІАЛЬНА СИЛА ОПЕРАЦІЙ військової частини А2077
Він був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім братом. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і побачить, як його донечка буде зростати.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас брат був, є і буде найкращим братом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є одна донечка— він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим братом — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Дмитра Чорнонога — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно)
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.