№22/248104-еп

Шановний Пане Призедент Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) Чорноног Дмитру Анатолійовичу— мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.

Автор (ініціатор): Чорноног Едуард Анатолійович
Дата оприлюднення: 10 червня 2025
ДОВГО ВВАЖАВСЯ ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТИ...



Мій брат Дмитро Анатолійович Чорноног народився 30 квітня 2000 року в с. Зеленівка. Закінчив Зеленівську ЗОШ І-ІІ ступенів, потім Прилуцький професійний ліцей, де здобув фах електрогазозварника. Працював у ПСП «Зеленівське».

У серпні 2023 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, взявши до рук зброю, щоб захищати рідну землю. Служив вогнеметником, виконував складні та небезпечні бойові завдання.

Довгий час Дмитро вважався зниклим безвісти. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила найгірше — Дмитро загинув 19 жовтня 2024 року на Донеччині, боронячи нашу незалежність.

Мій брат загинув у віці 24 роки
Його життя обірвалося від FPV дрону  населеного пункту Курахове  Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.

Дмитро Анатолійович — старший солдат 3 СПЕЦІАЛЬНА СИЛА ОПЕРАЦІЙ військової частини А2077

Він був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.

У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім братом. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.

Він так і побачить, як його донечка буде зростати.

Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.

Для нас брат був, є і буде найкращим братом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є одна донечка— він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.

На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.

Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим братом — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.

Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Дмитра Чорнонога — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно)

Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Семянків Віра Петрівна
23 червня 2025
2.
Каплун Альона Михайлівна
23 червня 2025
3.
Бруча Аліна Ігорівна
23 червня 2025
4.
Ломакіна Тетяна Михайлівна
23 червня 2025
5.
Мусієнко Юлія Володимирівна
23 червня 2025
6.
Ятченко Валентина Іванівна
23 червня 2025
7.
Будь Тетяна Валеріївна
23 червня 2025
8.
Єрлікая Тетяна Петрівна
23 червня 2025
9.
Гринько Євгенія Сергіївна
23 червня 2025
10.
Фартушняк Тетяна Володимирівна
23 червня 2025
11.
Придня Жанна Олексіївна
23 червня 2025
12.
Дяченко Дмитро Сергійович
23 червня 2025
13.
Ступак Віталіна Олександрівна
23 червня 2025
14.
Мударісова Еліна Олександрівна
23 червня 2025
15.
Баліцька Ірина Ігорівна
23 червня 2025
16.
Романькова Світлана Олексіївна
23 червня 2025
17.
Юдінцева Оксана Володимирівна
23 червня 2025
18.
Ковальчук Богдан Васильович
23 червня 2025
19.
Цилюрик Алла Василівна
23 червня 2025
20.
Моргач Ольга Василівна
23 червня 2025
21.
Нікіташ Вікторія Костянтинівна
23 червня 2025
22.
Паньків Ольга Володимирівна
23 червня 2025
23.
Комлочук Ірина Валеріївна
23 червня 2025
24.
Льовкіна Ольга Володимирівна
23 червня 2025
25.
Тарасенко Ніна Кузьмівна
23 червня 2025
26.
Дубова Ганна Миколаївна
23 червня 2025
27.
Стасенко Оксана Леонідівна
23 червня 2025
28.
Цабак Ірина Анатоліївна
23 червня 2025
29.
Зайченко Вікторія Сергіївна
23 червня 2025
30.
Голубова Єльвіра Генадіївна
23 червня 2025
6076
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 80 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.