№22/248104-еп
Шановний Пане Призедент Просимо вас присвоїти звання Героя України (посмертно) Чорноног Дмитру Анатолійовичу— мужньому воїну, турботливому батькові, гідному синові українського народу.
Автор (ініціатор): Чорноног Едуард Анатолійович
Дата оприлюднення: 10 червня 2025
ДОВГО ВВАЖАВСЯ ЗНИКЛИМ БЕЗВІСТИ...
Мій брат Дмитро Анатолійович Чорноног народився 30 квітня 2000 року в с. Зеленівка. Закінчив Зеленівську ЗОШ І-ІІ ступенів, потім Прилуцький професійний ліцей, де здобув фах електрогазозварника. Працював у ПСП «Зеленівське».
У серпні 2023 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, взявши до рук зброю, щоб захищати рідну землю. Служив вогнеметником, виконував складні та небезпечні бойові завдання.
Довгий час Дмитро вважався зниклим безвісти. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила найгірше — Дмитро загинув 19 жовтня 2024 року на Донеччині, боронячи нашу незалежність.
Мій брат загинув у віці 24 роки
Його життя обірвалося від FPV дрону населеного пункту Курахове Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Дмитро Анатолійович — старший солдат 3 СПЕЦІАЛЬНА СИЛА ОПЕРАЦІЙ військової частини А2077
Він був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім братом. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і побачить, як його донечка буде зростати.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас брат був, є і буде найкращим братом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є одна донечка— він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим братом — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Дмитра Чорнонога — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно)
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Мій брат Дмитро Анатолійович Чорноног народився 30 квітня 2000 року в с. Зеленівка. Закінчив Зеленівську ЗОШ І-ІІ ступенів, потім Прилуцький професійний ліцей, де здобув фах електрогазозварника. Працював у ПСП «Зеленівське».
У серпні 2023 року він добровільно став до лав Збройних Сил України, взявши до рук зброю, щоб захищати рідну землю. Служив вогнеметником, виконував складні та небезпечні бойові завдання.
Довгий час Дмитро вважався зниклим безвісти. На жаль, ДНК-експертиза підтвердила найгірше — Дмитро загинув 19 жовтня 2024 року на Донеччині, боронячи нашу незалежність.
Мій брат загинув у віці 24 роки
Його життя обірвалося від FPV дрону населеного пункту Курахове Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним присязі та Батьківщині.
Дмитро Анатолійович — старший солдат 3 СПЕЦІАЛЬНА СИЛА ОПЕРАЦІЙ військової частини А2077
Він був людиною, яка прагнула слави. Просто виконував свій обов’язок — захищав рідну землю, свою родину, майбутнє кожного з нас.
У мирному житті він був люблячим батьком, гарним сім’янином, добрим другом і справжнім братом. Людина з великим серцем, щирою посмішкою, сильною душею. Його поважали всі, хто мав честь знати його особисто.
Він так і побачить, як його донечка буде зростати.
Це біль, який не загоїться ніколи. Але ми тримаємось, бо знаємо: він віддав життя за наше майбутнє.
Для нас брат був, є і буде найкращим братом у світі.
Він не ховався, не тікав, не шукав легких шляхів.
А знаючи, що у нього є одна донечка— він добровільно пішов на фронт, щоб захистити не лише свою родину, а й всю Україну.
На війні він залишався таким самим, як у житті: чесним, мужнім, незламним. До останнього подиху — з гідністю.
Ми просимо не дати згаснути памʼяті про нього. Бо він був не лише нашим братом — він став прикладом для тисяч. Його подвиг заслуговує на найвище державне визнання.
Просимо вас, пане Президенте, гідно вшанувати Дмитра Чорнонога — і присвоїти йому звання Героя України (посмертно)
Це буде не просто нагорода. Це буде правда. Це буде справедливість.
І це буде вдячність — не лише нашої родини, а всієї нації.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Дерев'янко Наталія Анатоліївна
10 вересня 2025
2.
Малик Тетяна Богданівна
10 вересня 2025
3.
Андрійчук Олександра Олександрівна
10 вересня 2025
4.
Романенко Світлана Вікторівна
10 вересня 2025
5.
Українець Євгенія Вікторівна
10 вересня 2025
6.
Ніколаєва Людмила Анатоліївна
10 вересня 2025
7.
Буцик Ірина Віталіївна
10 вересня 2025
8.
Білик Юлія Валеріївна
10 вересня 2025
9.
Павлик Ірина Богданівна
10 вересня 2025
10.
Пилипець Оксана Віталіївна
10 вересня 2025
11.
Кукіна Олена Геннадіївна
10 вересня 2025
12.
Корсун Наталія Іванівна
10 вересня 2025
13.
Пікульська Анастасія Анатоліївна
10 вересня 2025
14.
Палій Алла Вікторівна
10 вересня 2025
15.
Крамаренко Катерина Володимирівна
10 вересня 2025
16.
Яременко Тетяна Іванівна
10 вересня 2025
17.
Мареєв Роман Костянтинович
10 вересня 2025
18.
Тюхай Оксана Олександрівна
10 вересня 2025
19.
Лобань Оксана Василівна
10 вересня 2025
20.
Тріфонова Вікторія Юріївна
10 вересня 2025
21.
Фурса Ірина Олександрівна
10 вересня 2025
22.
Сидорук Ірина Дмитрівна
10 вересня 2025
23.
Гапончук Людмила Іванівна
10 вересня 2025
24.
Пампущенко Ольга Костянтинівна
10 вересня 2025
25.
Семчишин Тетяна Володимирівна
09 вересня 2025
26.
Янишенко Орислава Іванівна
09 вересня 2025
27.
Середа Тамара Геннадіївна
09 вересня 2025
28.
Бобровицька Тетяна Геннадіївна
09 вересня 2025
29.
Ятченко Ірина Михайлівна
09 вересня 2025
30.
Хижнякова Анастасія Віталіївна
09 вересня 2025