Нагородження

Пане президенте!
Рідні, побратими та посестри, колеги та товариші по службі, знайомі та близькі, просять Вас розглянути дану петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодому, відважному та хороброму захиснику нашої Батьківщини, солдату Кодрі Олександру Сергійовичу, 28.09.2000 р. н., командиру 3 зенітного ракетного відділення 2 зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А1736.
Військовий шлях Олександра почався у 20 років, коли у 2020 р. він пішов добровольцем на контрактну службу у 57-му окрему мотопіхотну бригаду імені кошового отамана Костя Гордієнка (в/ч А1736). У червні 2021 р. бригада вийшла в «сектор» на Луганщині, де його не залучали на позиції, у зв’язку з молодим віком. Та з початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України, Олександр показав себе, як мужній та безстрашний чоловік, який понад усе воліє захищати свою землю, рідних та близьких. Він завжди був взірцем відваги та мужності, порядності та людяності, патріотизму та відданості Батьківщині. Сам Олександр родом з Миколаївської області, Баштанського району до якого у 2022 р. майже впритул дійшли російські війська. Тож він розумів, що це значить для його родини й воював так відчайдушно, щоб не допустити ворога до власного дому, знищити якомога більшу їх кількість, адже вдома чекали мати та сестричка. На можливість звільнитись з лав ЗСУ, Олександр завжди казав: «Я воюватиму до нашої Перемоги!»
Старший брат Олександра ‒ Осадчий Микола Віталійович, 02.08.1994 р. н. з початку вторгнення, також, долучився до захисту нашої Батьківщини у лавах 79 бригади ОДШБ, але з 05.09.2022 р. дотепер він значиться у списках безвісти зниклих. На жаль, мати втратила молодшого сина, а доля старшого їй невідома.
Батько ‒ Кодря Сергій Михайлович ‒ 17.02.1974 р. н. В 2014 р. був мобілізований, воював під Волновахою. В 2016 р. він підписав контракт на 2,5 роки, а коли почалася повномасштабна війна з перших днів пішов добровольцем в123бригаду 190 батальйон. Звільнений по загибелі сина з 20 квітня 2025 р. Солдат Кодря Олександр Сергійович, ‒ командир 3 зенітного ракетного відділення 2 зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А1736 з 24.02.2022 р. воював на Луганщині (з 24.02.2022 р. – Сєвєродонецький напрямок, з червня 2022 р. – Соледарівський напрямок), на Херсонщині (серпень ‒ листопад 2022 р. Херсонський напрямок, участь у звільненні Херсону, де 8 жовтня 2022 р. отримав поранення), на Донеччині (листопад 2022 р. – січень 2023 р. ‒ бої на Бахмутському напрямку), у прикритті Києва (2023 р.), на Харківщині (з березня 2023 р. по травень 2023 р. ‒ Куп’янський напрямок, з травня 2023 р. до загибелі ‒ Вовчанський напрямок)
Олександр мав значні бойові досягнення, зокрема у знищенні ворожих повітряних цілей. Завдяки його професіоналізму, рішучості та влучним діям було врятовано життя як військових, так і мирного населення. Його робота неодноразово забезпечувала надійне прикриття підрозділів на передовій, що дозволяло виконувати бойові завдання з меншими втратами.
Побратими згадують його як впевненого, зосередженого командира, який до останнього залишався вірним присязі та обов’язку перед народом. Проте, в ході прикриття підрозділів артилерійської групи на Вовчанському напрямку від ударів повітряного противника внаслідок удару противником із застосуванням FPV-дрона-камікадзе по позиції, життя Олександра обірвалось.
Вважаємо, що солдат Кодря Олександр Сергійович, командир 3 зенітного ракетного відділення 2 зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А1736 виявив особисту мужність і героїзм, в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, а також, самовіддано служив українському народу та просимо про присвоєння йому звання Героя України (посмертно).