Шановний пане Президенте! Шановні громадяни України!
Ми, які нижче підписалися, звертаємось до Вас із щирим проханням про присвоєння найвищої державної нагороди — почесного звання Героя України (посмертно) — світлій пам’яті солдата Збройних Сил України, Атаманчука Андрія Васильовича, 21.01.1986 року народження, позивний «Атаман».
Андрій був не просто воїном, а Людиною, яка завжди тримала слово, допомагала без слів і підтримувала безумовно. Відважний, стійкий, спокійний у найтяжчі хвилини. У ньому поєднувались рішучість воїна і доброта людини з великим серцем.
Чесний, щирий, прямий у слові й вчинку. Надійний друг, на якого можна було покластися у будь-якій ситуації. Побратим, що завжди підставляв плече. Брат, який оберігав, як міг. Для всіх, хто його знав, Андрій був прикладом людяності, внутрішньої сили і гідності.
01 березня 2022 року, під час мобілізації, він прибув до лав Збройних Сил України з Четвертого відділу Тернопільського РТЦК та СП смт. Козова і був призначений на посаду гранатометника 5 роти охорони батальйону охорони військової частини А3215.
У 2023 році пройшов фахову підготовку при в/ч А1048 ЗСУ як гранатометник.
З 31 грудня 2024 року проходив службу як майстер — номер обслуги 2 гармати 1 самохідного артилерійського взводу 5 батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону.
11 травня 2025 року, поблизу н.п. Преображенка Запорізької області, під час виконання бойового завдання зі знищення противника, Андрій загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрону по районі вогневої позиції. До останньої секунди залишався на бойовому посту, гідно виконуючи військову присягу.
За проявлену особисту мужність і героїзм був нагороджений:
Золотим Хрестом від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного;
Медаллю “Захиснику Вітчизни”, яка вручається за особисту відвагу та внесок у захист державного суверенітету України.
Андрій був воїном світла. Він жив по совісті, служив по честі, віддав життя за Україну. Його втратили ми — рідні, друзі, побратими. Втратила вся Україна.
Просимо Вас, пане Президенте, підтримати цю петицію і надати солдату Атаманчуку Андрію Васильовичу почесне звання Героя України (посмертно). Це — визнання його подвигу, його життя, його жертовності.
Світла пам’ять Герою. Уклін до землі. Слава Україні!