Я, Куран Віта, дружина загиблого воїна, прошу посмертно присвоїти звання «Герой України» моєму чоловікові — молодшому сержанту Курану Миколі Федоровичу, 1992 року народження, позивний «Світязь», військовослужбовцю 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, який героїчно загинув 10 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Благодатівки Куп’янського району Харківської області.
Мій чоловік захищав Україну з 2014 року — спочатку в складі 51-ї бригади, згодом у 14-й ОМБр. Він був мужнім, відданим захисником, люблячим чоловіком і батьком трьох синів: Арсенчика, Кирилка та Ярослава.
Його багаторічна служба, самопожертва та незламний дух заслуговують на найвищу державну нагороду.
№22/248248-еп
Я, Куран Віта, дружина загиблого воїна, прошу посмертно присвоїти звання «Герой України» моєму чоловікові — молодшому сержанту Курану Миколі Федоровичу, 1992 року народження, позивний «Світязь», військовослужбовцю 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, який героїчно загинув 10 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Благодатівки Куп’янського району Харківської області.
Мій чоловік захищав Україну з 2014 року — спочатку в складі 51-ї бригади, згодом у 14-й ОМБр. Він був мужнім, відданим захисником, люблячим чоловіком і батьком трьох синів: Арсенчика, Кирилка та Ярослава.
Його багаторічна служба, самопожертва та незламний дух заслуговують на найвищу державну нагороду.
Звертаюся до Вас як дружина загиблого воїна — КУРАНА Миколи Федоровича, 1992 року народження, позивний «Світязь», молодшого сержанта 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Мій чоловік з перших днів війни у 2014 році став на захист України в складі 51-ї окремої механізованої бригади. Згодом, після її реформування, продовжив службу у 14-й ОМБр. Він був вірним Україні воїном, який понад 10 років свого життя присвятив боротьбі за нашу свободу.
10 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Благодатівка Куп’янського району Харківської області мій чоловік героїчно загинув внаслідок ворожого обстрілу. До останнього залишався вірним військовій присязі, бойовим побратимам і своєму обов’язку — захисту Батьківщини.
Микола відзначався мужністю, незламною силою духу, гідністю та високою самопожертвою. Він був не лише захисником України, а й люблячим чоловіком і батьком трьох синів — Арсенчика, Кирилка та Ярослава, які тепер зростатимуть без батька, але з гордістю за його подвиг.
Він віддав своє життя за нашу країну, за майбутнє кожного з нас. Його вчинок — це героїчна сторінка сучасної історії України, яка заслуговує на найвищу державну оцінку.
Прошу Вас, пане Президенте, посмертно присвоїти звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» моєму чоловікові, молодшому сержанту Збройних Сил України Курану Миколі Федоровичу, як визнання його героїзму, багаторічної служби, самопожертви та відданості українському народові.
З повагою та болем у серці,
дружина загиблого героя — Куран Віта
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.
Суть звернення:
Я, Куран Віта, дружина загиблого воїна, прошу посмертно присвоїти звання «Герой України» моєму чоловікові — молодшому сержанту Курану Миколі Федоровичу, 1992 року народження, позивний «Світязь», військовослужбовцю 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, який героїчно загинув 10 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Благодатівки Куп’янського району Харківської області.
Мій чоловік захищав Україну з 2014 року — спочатку в складі 51-ї бригади, згодом у 14-й ОМБр. Він був мужнім, відданим захисником, люблячим чоловіком і батьком трьох синів: Арсенчика, Кирилка та Ярослава.
Його багаторічна служба, самопожертва та незламний дух заслуговують на найвищу державну нагороду.