Присвоєння звання Героя України (посмертно) КОСТИРІНУ ВОЛОДИМИРУ ІВАНОВИЧУ.

Шановний Пане Президент України!

Я, багатодітна мама, дружина воїна, Костиріна Оксана Вікторівна.
Звертаюсь до Вас із проханням присвоїти звання Героя України посмертно, мужньому воїну своєї Батьківщини, головному сержанту 30-ї окремої механізованої бригади, військові частини А0409, за позивним "Сокол".
За його сумлінне виконання службових обов'язків, старанність і високий професіоналізм.

Костирін Володимир Іванович народився 22.04.1970 року у с. Наливайківка, вул. Центральна 9, Макарівського р-н,
Київської області.
23 квітня 2015 року Володимира було мобілізовано до лав Збройних Сил України, у 28-у окрему гвардійську механізовану бригаду, військової частини А4210. Проходив службу на посаді головного сержанта роти, протягом 5 років.

Володимир є учасником бойових дій, учасник АТО, ветеран війни, був патріотом своє держави та лідером у своїй справі. Протягом 10 років, виконував бойові завдання.
За зразкове виконання службових обов'язків та високий професіоналізм був нагороджений:

Почесними відзнаками: "За оборону Маріуполя", "Перемога за нами" сектор(Б), сектор(А), сектор(М).
"Козацьким хрестом" III ст. і II ступенів, медаллю "За відвагу".
Був нагороджений 13 відзнаками та медалями, а також має 10 грамот за старанність, особисту взірцевість у справі служіння українському народу.

Згодом підписав контракт про проходження служби у 30-ій окремій механізованій бригаді, на посаду головного сержанта, 2 мотопіхотної роти, мотопіхотного батальйону військової частини А0409.
Протягом 10 років брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій областях.

Чоловік був лідером у своїй справі, був мужнім, стійким, незламним духом, безстрашним і відповідальним.
Володимир мав авторитет серед військових, був батьком серед своїх, неодноразово ризикуючи своїм життям, спасав побратимів, завжди був готовий прийти на допомогу. Відданий військовій присязі, він хоробро до останнього подиху боровся за велике майбутнє наших дітей, щоб наші діти зростали у мирній країні.

31 січня 2025 року його життя обірвалося під час виконання бойових завдань. Загинув внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час переміщення особового складу, поблизу населеного пункту Васюківка, Бахмутського району, Донецької області. Його відвага, самопожертва, зразкова служба та високий професіоналізм і прагнення до Перемоги України, заслуговує на найвищу державну нагороду.

Я, та наші діти і громадяни України, просимо Вас Пане Президент, присвоїти головному сержанту роти, КОСТИРІНУ Володимиру ІВАНОВИЧУ, звання "Героя України" посмертно.
Дякую.

Слава Україні!

З повагою, Костиріна Оксана Вікторівна.