Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) Віктору Пасічнику (позивний «Ведмідь»)

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Віктору Пасічнику (позивний «Ведмідь»)

Шановний пане Президенте!
Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) відважному воїну, патріоту та громадянину — Віктору Пасічнику, позивний «Ведмідь» (05.03.1993 – 09.09.2024 рр.).

"Воля дана нам Богом, а свободу треба виборювати в бою", — говорив Віктор.

Віктор народився в селі Саранчуки, Тернопільської області. Навчався в Потуторському ліцеї, згодом став студентом Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя, де здобув спеціальність інженера харчових технологій.
Батько Віктора рано помер і матір самотужки виховувала сина.

З юних років був активним учасником патріотичних організацій «Легіонер», «Тризуб», «Пласт», займався національно-патріотичним вихованням молоді, брав участь у Революції Гідності.

З початком війни, у липні 2014 року, добровільно пішов на фронт у складі Добровольчого українського корпусу, згодом долучився до підрозділу «Госпітальєри».
Побратими з підрозділу “Госпітальєри” про Віктора:
“Віктор «Ведмідь» Пасічник доєднався до «Госпітальєрів» у 2014 році.
Зі згадок побратимів, у грудні у с. Піски комбатом Госпітальєрів «Ведмедя» було призначено водієм та керівником групи. Він був дуже спокійним і врівноваженим. Відразу після прибуття він завалився спати в підвалі і нам рекомендував. Тоді медична допомога у всіх підрозділах, які були поруч, була в жахливому стані і медиків не було. Тому Ведмідь правильно зробив, бо сон був по 3-4 години на добу незалежно від дня і ночі»
У батальйоні він проявив себе як людина з дивовижним відчуттям місцевості. На окраїнах Пісків, вночі, він за долю секунди знаходив місце де розвернути L200, ховав її під деревами і парканами, яких ніхто не бачив і починав вантажити поранених раніше, ніж інші встигали вилізти з авто. Віктор Пасічник був удостоєний медалі "За збережене життя".

У 2014 році брав участь у визволенні с.Піски, Савур-Могили та с.Степанівка (Донецька область), рятував життя побратимів у надзвичайно складних умовах.
Після участі в АТО Віктор пробував продовжувати життя, яке він мав, будучи цивільним. Навіть їздив за кордон. Однак з початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, він повернувся в Україну та став на захист Києва у складі ДУК «Правий сектор».
Віктор брав участь в обороні Київщини, звільненні населених пунктів: Петрівка, Старий і Новий биків, Гаврилівка, Українка, Макіївка, Терешківка, Галиця, Яхнівка та Світанок Чернігівської області.

З 6 квітня по 14 травня брав участь в боях за Харківщину на Ізюмському напрямку (нп. Велика Комишуваха, Красне, Довгеньке).
В той час при спробі механізованого прориву противника на населений пункт Велика Комишуваха, у співпраці з ТГР «Адам», було знищено 5 одиниць техніки, що дозволило запобігти захопленню населеного пункту та спробам подальших механізованих штурмів.

Бахмут
Серпень 2022 року. Віктор брав участь в обороні Бахмута на позиціях «труби», що на східних околицях міста (в складі 7 центру ССО). Перебуваючи на позиціях відбивав масовані атаки піхоти противника як оператор кулемета.
Також брав участь в обороні населених пунктів Кодема та Зайцеве.
1-11 березня 2023 року брав участь у обороні населеного пункту Оріхово-Василівка у складі 1 роти, 2 стрілецького батальйону імені Тараса Бобанич «Хамера» 67 ОМБр ДУК «ПС», де 11 березня відбувся один з наймасштабніших піхотних боїв проти ПВК «Вагнер», де було знищено близько 500 чоловік особового складу ворога. Віктор працював кулеметником та відважно відбивав атаки на фланзі свого РОПу (ротний опорний пункт), за що був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Серебрянський ліс
З 12 травня по 18 грудня 2023 року брав участь в обороні Серебрянського лісу в складі 2 СБ 67 ОМБр ДУК «ПС», 1 стрілецька рота, РОП «Штурм», де героїчно відбивав штурми піхоти ворога на позиції «Морпіх», яка на той час була в оточені ворога і мала складнощі з логістикою. Внаслідок цього Віктор отримав осколкове поранення спини і після лікування продовжив службу оператором АГС 17. До 18 грудня 2023 р. тримав оборону в Серебрянському лісі.
В березні 2024 року брав участь в обороні нп. Іванівське, Донецької області.
З липня 2024 року і до дня загибелі брав участь у обороні населеного пункту Невське оператором гранатомета АГС 17 «Полум'я».

Загинув 9 вересня 2024 року при виконанні бойового завдання зі зброєю в руках від ворожого снаряда і атаки дронів разом з двома побратимами.

Після загибелі воїна, його побратимами та посестрами було засновано стипендію імені Віктора Пасічника, спрямовану на підтримку молоді та розвиток національно-патріотичного виховання.
Його побратими, друзі, рідні та всі, хто знав Віктора, зберігають світлу пам’ять нього — щирого, мудрого, сильного, відданого справі, творчому духу і Батьківщині.

На знак глибокої вдячності, шани та визнання заслуг перед Україною просимо присвоїти Віктору Пасічнику звання Героя України (посмертно).

З повагою,
підрозділ “T_company”