Шановний пане Президенте,Верховний головнокомандувачу Збройними Силами України!
Від імені дружини та доньки,друзів цивільних та побратимів по службі,а також від батьків, прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, захиснику нашої Батьківщини, справжньому патріотові своєї держави, солдату Вакуленко Павло Ігорович.
Павло прожив у м.Житомир із сім’єю,був люблячим батьком своєї єдиної донечки.28 лютого 2022 року добровільно пішов на військову службу та не маючи ані краплі страху вступив до лав ЗСУ,де спочатку був у складі 1 Окремої Спеціального Призначення імені Івана Богуна,515 батальйон «Залізні Вовки»частина А4587на посаді солдат! У складі бригади стояв на захисті
м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область,
м.Зеленодольськ, Дніпропетровська область,
с.Петропавлівка, Херсонська область,
с.Новорайськ, Херсонська область,
с.Суханове, Херсонська область с.Шляхове, Херсонська область,
с.Новоолександрівка, Харківська область,
н.п.Красна Гора, Донецька область, м.Вовчанськ, Харківська область,
м.Часів Яр, Донецька область,
н.п.Ямпіль, Донецька область,с.Караїчне, Харківська область. Через 23 місяців служби був звільнений по сімейним обставинам.В цивільному житті пройшов лікування,20 грудня 2024 року Павло знову не міг змиритися з тим що продовжується військові дії, вступив знову до лав ЗСУ до складу 41 ОМБР, А4576 частини (водій). 26 березня 2025 року виконуючи бойове завдання в Сумській області с.Мар’їно,на 1127-й день війни проти російського терору у віці 32 роки,в наслідок атаки ворожого дрона (Ланцет) на автомобіль в якому перебував Павло отримав важкі поранення, впродовж 10 днів Павло відчайдушно боровся за своє життя в шпиталі м.Київ,але на при великий жаль 4 квітня 2025 року серце Героя зупинилося. Від самого початку служби Павло позивний «Кузнец», зарекомендував себе як умілий,сміливий,наполегливий, справедливим,з вічною посмішкою та неймовірним почутт’ям гумору, справжній друг, який ніколи і нікого не залишив у біді та не одноразово витягував поранених товаришів з поля бою. Так його характеризують побратими.
Павло якісно виконував свої обов’язки,чітко дотримуючись вимог і положень бойових статутів та військових цінностей.
Мій чоловік був справжньою опорою для родини та держави,був батьком,якого ніколи і ніхто не замінить,був безкорисливим другом та справжнім Воїном, який заслуговує на найвищу державну нагороду -Героя України (посмертно). Дуже прошу Президента України дослухатися до мого прохання. З повагою Вакуленко Оксана Юріївна (дружина).