№22/248514-еп
Присвоєння звання «Герой України» (посмертно) старшому сержанту поліції Дейнеко Владиславу Володимировичу поліцейському Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» Управління поліції особливого призначення № 1 (штурмового полку «Сафарі»).
Автор (ініціатор): Дейнеко Ольга Володимирівна
Дата оприлюднення: 17 червня 2025
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас з найглибшою надією і болем у серці — вшанувати памʼять нашого рідного, дорогого, незламного Захисника — Владислава Дейнека, і присвоїти йому почесне звання «Герой України» (посмертно).
Його шлях у війні за Україну розпочався ще у 2015 році. Тоді, коли ще багато хто вагався, Владислав уже стояв на передовій. Доброволець, серцем і душею відданий своїй землі, він вступив до батальйону особливого призначення «Київ-1», щоб захищати не лише територію — а кожну маму, кожну дитину, кожен український дім.
Він пройшов крізь найгарячіші точки Донбасу — Мар’їнку, Красногорівку, Піски, Курахове, Авдіївку, в тому числі її промзону. Там, де земля горіла під ногами, де дим застилав небо, Владислав ішов уперед. Він шукав диверсантів, знешкоджував ворожих агентів, зачищав міста — не через наказ, а тому що вірив: Україну треба боронити до останнього подиху.
Він не зламався. Не втомився. І у 2023 році він вибрав шлях воїна — пішов у штурмовий полк «Сафарі» бригади «Лють» . Там, у Кліщіївці, Курдюмівці, Часовому Ярі, Торецьку — він знову був попереду. Знову рятував, прикривав, тримав лінію. Бо так було треба. Бо він був із тих, хто не здається, навіть коли боляче.
Владислав мріяв про мир. Про Україну, де більше не буде війни. Де можна буде просто жити — обіймати рідних, будувати, любити. Він не встиг… Але віддав за це життя, щоб інші змогли.
Після себе Владислав залишив люблячу дружину та двох маленьких діток, які щодня чекали на нього вдома. Він жив заради них. І загинув, захищаючи майбутнє — їхнє майбутнє. Сьогодні його родина живе з болем у серці, але й з гордістю — бо їхній чоловік і батько був справжнім Героєм.
Його вже немає поруч. Але він — у кожному серці, яке бʼється за Україну. У кожному кроці до нашої Перемоги.
Ми просимо Вас, пане Президенте, не просто підписати документ. Ми просимо визнати любов, мужність, біль, і жертву, яку Владислав зробив для кожного з нас. Він був і залишається Героєм. Відданим, щирим, світлим. Таким, яким хочеться бачити майбутнє України.
Присвоєння йому звання Героя України — це не про нагороду. Це про памʼять. Про правду. Про вдячність.
Він віддав найдорожче — своє життя. Ми не маємо права забути.
Слава Україні!
Слава Владиславу Дейнеку! Назавжди в серці. Назавжди в строю!
Просимо Вас з найглибшою надією і болем у серці — вшанувати памʼять нашого рідного, дорогого, незламного Захисника — Владислава Дейнека, і присвоїти йому почесне звання «Герой України» (посмертно).
Його шлях у війні за Україну розпочався ще у 2015 році. Тоді, коли ще багато хто вагався, Владислав уже стояв на передовій. Доброволець, серцем і душею відданий своїй землі, він вступив до батальйону особливого призначення «Київ-1», щоб захищати не лише територію — а кожну маму, кожну дитину, кожен український дім.
Він пройшов крізь найгарячіші точки Донбасу — Мар’їнку, Красногорівку, Піски, Курахове, Авдіївку, в тому числі її промзону. Там, де земля горіла під ногами, де дим застилав небо, Владислав ішов уперед. Він шукав диверсантів, знешкоджував ворожих агентів, зачищав міста — не через наказ, а тому що вірив: Україну треба боронити до останнього подиху.
Він не зламався. Не втомився. І у 2023 році він вибрав шлях воїна — пішов у штурмовий полк «Сафарі» бригади «Лють» . Там, у Кліщіївці, Курдюмівці, Часовому Ярі, Торецьку — він знову був попереду. Знову рятував, прикривав, тримав лінію. Бо так було треба. Бо він був із тих, хто не здається, навіть коли боляче.
Владислав мріяв про мир. Про Україну, де більше не буде війни. Де можна буде просто жити — обіймати рідних, будувати, любити. Він не встиг… Але віддав за це життя, щоб інші змогли.
Після себе Владислав залишив люблячу дружину та двох маленьких діток, які щодня чекали на нього вдома. Він жив заради них. І загинув, захищаючи майбутнє — їхнє майбутнє. Сьогодні його родина живе з болем у серці, але й з гордістю — бо їхній чоловік і батько був справжнім Героєм.
Його вже немає поруч. Але він — у кожному серці, яке бʼється за Україну. У кожному кроці до нашої Перемоги.
Ми просимо Вас, пане Президенте, не просто підписати документ. Ми просимо визнати любов, мужність, біль, і жертву, яку Владислав зробив для кожного з нас. Він був і залишається Героєм. Відданим, щирим, світлим. Таким, яким хочеться бачити майбутнє України.
Присвоєння йому звання Героя України — це не про нагороду. Це про памʼять. Про правду. Про вдячність.
Він віддав найдорожче — своє життя. Ми не маємо права забути.
Слава Україні!
Слава Владиславу Дейнеку! Назавжди в серці. Назавжди в строю!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Гуфрій Андрій Дмитрович
17 вересня 2025
2.
Баліцька Ірина Ігорівна
17 вересня 2025
3.
Коріненко Тетяна Володимирівна
17 вересня 2025
4.
Хорольська Владислава Захарівна
17 вересня 2025
5.
Шелест Олена Борисівна
17 вересня 2025
6.
Горак Ольга Ігорівна
17 вересня 2025
7.
Франчук Альона Ігорівна
17 вересня 2025
8.
Осадча Олена Василівна
17 вересня 2025
9.
Щербина Іванна Олександрівна
17 вересня 2025
10.
Личак Надія Миколаївна
17 вересня 2025
11.
Юрків Анастасія Валеріївна
17 вересня 2025
12.
Ващишин Мар'яна Михайлівна
17 вересня 2025
13.
Ткаченко Марія Євгенівна
17 вересня 2025
14.
Вархолік Лілія Євгенівна
17 вересня 2025
15.
Солоха Дарина Станіславівна
16 вересня 2025
16.
Жулинська Ірина Олександрівна
16 вересня 2025
17.
Самусєва Оксана Сергіївна
16 вересня 2025
18.
Балонкіна Наталя Станіславівна
16 вересня 2025
19.
Кузьмич Марія Олександрівна
16 вересня 2025
20.
Завадська Юлія Володимирівна
16 вересня 2025
21.
Степенко Оксана Петрівна
16 вересня 2025
22.
Повшук Наталія Василівна
16 вересня 2025
23.
Грева Ірина Миколаївна
16 вересня 2025
24.
Обезюк Леся Василівна
16 вересня 2025
25.
Лебедєва Олена Олександрівна
16 вересня 2025
26.
Балушка Катерина Іванівна
16 вересня 2025
27.
Мукомел Олександра Сергіївна
16 вересня 2025
28.
Лопатовська Віра Іванівна
16 вересня 2025
29.
Ніколаєва Людмила Анатоліївна
16 вересня 2025
30.
Клепач Марія Богданівна
16 вересня 2025