Шановний пане Президенте Від імені дружини та доньки, друзів цивільних та побратимів по службі, прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, захиснику нашої Батьківщини, справжньому патріотові своєї держави, молодшому сержанту Войтенко Юрію Вікторовичу.
Юрій народився 06.09.1994 року та проживав у селі Теліжинці Київської області зі своєю сім’єю, був люблячим батьком своєї єдиної донечки. 16 квітня 2022 року добровільно пішов у військкомат та не маючи ані краплі страху вступив до лав ЗСУ, де спочатку був у складі 41-го окремого мотопіхотного батальйону 32-ї окремої механізованої Сталевої бригади. За три роки служби Юрій мав п’ять поранень, але завжди не вагаючись повертався на службу.
Має багато нагород: відзнака командира оперативно-тактичного угрупування Лиман «Знак Доблесності», Нагрудний знак «Знак пошани» Міністра оборони України, Нагрудний знак «За зразкову службу» Міністра оборони України, відзнака «Золотий Хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України В. Залужного, відзнака «За сумлінну службу» Головнокомандувача Збройних Сил України О. Сирського та ще декілька грамот. В січні 2025 року перевівся в 3 окрему штурмову бригаду на посаду молодшого сержанта, старший розвідник – снайпер 2 категорії 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 1-го штурмового батальйону.
Загинув 11 квітня 2025 року мужньо виконавши свій військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність в районі н.п. Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.
Від самого початку служби Юрій зарекомендував себе як умілий, сміливий, наполегливий, справедливий, чесний, з вічною посмішкою та неймовірним почуттям гумору, справжній друг, який ніколи і нікого не залишив у біді та не одноразово витягував поранених товаришів з поля бою. Він завжди думав тільки за побратимів, але не про себе. Він за ці роки служби, бувши на передових позиціях ні разу не сказав, що йому важко, чи він стомився. Людина з великої букви. В свої 30 років він добився великої поваги та шани. Так його характеризують побратими, друзі та рідні.
Мій чоловік був справжньою опорою для родини та держави, був батьком, якого ніколи і ніхто не замінить, був безкорисливим другом та справжнім Воїном, який заслуговує на найвищу державну нагороду -Героя України (посмертно). Дуже прошу Президента України дослухатися до мого прохання та присвоїти нагороду -Героя України (посмертно) моєму чоловікові Войтенку Юрію Вікторовичу, він дійсно її заслужив.
З повагою Войтенко Аліна Олександрівна (дружина).