№22/248720-еп
СУТЬ ЗВЕРНЕННЯ: Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Ослюку Максиму Ігоровичу
Автор (ініціатор): Ослюк Вадим Ігорович
Дата оприлюднення: 20 червня 2025
Шановний Пане Президенте!
Звертаємося з проханням ініціювати присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) —
Ослюку Максиму Ігоровичу, молодшому сержанту, командиру 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини А7400 (225 ОШП).
Ослюк Максим Ігорович,
народжений 11 червня 1999 року,
ще з 2019 року був захисником України, проходив службу за контрактом, був учасником АТО, брав участь в антитерористичній операції у складі Збройних сил України, має статус учасника бойових дій.
По закінченню контракту, впевнено та добровільно продовжив службу, довівши вірність військовій присязі.
Під час служби отримав два поранення: у зоні проведення АТО та під час повномасштабного вторгнення у 2024 році. Але цілеспрямовано повернувся до строю, адже працював за покликанням. Сам обрав шлях військової служби, аби стати на захист України.
З початку повномасштабної агресії РФ Максим брав участь у найважливіших операціях на ключових напрямках фронту:
• операції на Часовому Яру (героїчно вистояв оточення понад два тижні);
• оборона та стримування ворога на Донеччині;
• Курської операції на території ворога.
За свої бойові заслуги він був нагороджений відзнаками.
10 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н. п. Новоіванівка Курської області рф, Максим загинув унаслідок мінометного обстрілу позицій. Отримав поранення, несумісні з життям. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло Героя було опізнане за результатами ДНК-експертизи через довгих 7 місяців.
Він залишив по собі батьків, брата та сестру. Життя Максима - це приклад справжньої відданості, мужності та великої любові до рідної землі.
Його шлях — це про честь, про сміливість і про те, як сильно можна любити Батьківщину.
Ми звертаємося з проханням гідно вшанувати пам’ять Ослюка Максима Ігоровича та присвоїти йому звання Героя України (посмертно) — як знак глибокої вдячності від народу та держави, за які він віддав найцінніше — власне життя. Йому назавжди 25…
З повагою, рідний брат Ослюк Вадим Ігорович
Звертаємося з проханням ініціювати присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) —
Ослюку Максиму Ігоровичу, молодшому сержанту, командиру 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини А7400 (225 ОШП).
Ослюк Максим Ігорович,
народжений 11 червня 1999 року,
ще з 2019 року був захисником України, проходив службу за контрактом, був учасником АТО, брав участь в антитерористичній операції у складі Збройних сил України, має статус учасника бойових дій.
По закінченню контракту, впевнено та добровільно продовжив службу, довівши вірність військовій присязі.
Під час служби отримав два поранення: у зоні проведення АТО та під час повномасштабного вторгнення у 2024 році. Але цілеспрямовано повернувся до строю, адже працював за покликанням. Сам обрав шлях військової служби, аби стати на захист України.
З початку повномасштабної агресії РФ Максим брав участь у найважливіших операціях на ключових напрямках фронту:
• операції на Часовому Яру (героїчно вистояв оточення понад два тижні);
• оборона та стримування ворога на Донеччині;
• Курської операції на території ворога.
За свої бойові заслуги він був нагороджений відзнаками.
10 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н. п. Новоіванівка Курської області рф, Максим загинув унаслідок мінометного обстрілу позицій. Отримав поранення, несумісні з життям. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло Героя було опізнане за результатами ДНК-експертизи через довгих 7 місяців.
Він залишив по собі батьків, брата та сестру. Життя Максима - це приклад справжньої відданості, мужності та великої любові до рідної землі.
Його шлях — це про честь, про сміливість і про те, як сильно можна любити Батьківщину.
Ми звертаємося з проханням гідно вшанувати пам’ять Ослюка Максима Ігоровича та присвоїти йому звання Героя України (посмертно) — як знак глибокої вдячності від народу та держави, за які він віддав найцінніше — власне життя. Йому назавжди 25…
З повагою, рідний брат Ослюк Вадим Ігорович
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Супрунюк Олена Василівна
22 червня 2025
2.
Капеліста Євгенія Іванівна
22 червня 2025
3.
Фурса Валентина Станіславівна
22 червня 2025
4.
Король Людмила Миколаївна
22 червня 2025
5.
Шапальчук Наталія Іванівна
22 червня 2025
6.
Миць Тетяна Степанівна
22 червня 2025
7.
Карплюк Тетяна Миколаївна
22 червня 2025
8.
Костенко Яна Михайлівна
22 червня 2025
9.
Бачинська Наталія Володимирівна
22 червня 2025
10.
Черменьова Ірина Іванівна
22 червня 2025
11.
Гаврилюк Катерина Миколаївна
22 червня 2025
12.
Антоненко Ганна Сергіївна
22 червня 2025
13.
Фурик Іванна Сергіївна
22 червня 2025
14.
Ткач Ірина Анатоліївна
22 червня 2025
15.
Хвостенко Василь Віталійович
22 червня 2025
16.
Мандебура Ірина Олександрівна
22 червня 2025
17.
Сіданич Аліна Ігорівна
22 червня 2025
18.
Сагайдак Юлія Богданівна
22 червня 2025
19.
Пугач Тамара Володимирівна
22 червня 2025
20.
Навроцька Ганна Сергіївна
22 червня 2025
21.
Комаренко Світлана Вікторівна
22 червня 2025
22.
Пилипчук Галина Вікторівна
22 червня 2025
23.
Петрова Анастасія Петрівна
22 червня 2025
24.
Йосипенко Інна Миколаївна
22 червня 2025
25.
Фадєєв Іван Петрович
22 червня 2025
26.
Соцька Світлана Володимирівна
22 червня 2025
27.
Баліцька Людмила Миколаївна
22 червня 2025
28.
Мороз Рома Михайлівна
22 червня 2025
29.
Комарницька Наталія Володимирівна
22 червня 2025
30.
Борсук Марія Григорівна
22 червня 2025
1219
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 91 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.