№22/248720-еп
СУТЬ ЗВЕРНЕННЯ: Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) Ослюку Максиму Ігоровичу
Автор (ініціатор): Ослюк Вадим Ігорович
Дата оприлюднення: 20 червня 2025
Шановний Пане Президенте!
Звертаємося з проханням ініціювати присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) —
Ослюку Максиму Ігоровичу, молодшому сержанту, командиру 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини А7400 (225 ОШП).
Ослюк Максим Ігорович,
народжений 11 червня 1999 року,
ще з 2019 року був захисником України, проходив службу за контрактом, був учасником АТО, брав участь в антитерористичній операції у складі Збройних сил України, має статус учасника бойових дій.
По закінченню контракту, впевнено та добровільно продовжив службу, довівши вірність військовій присязі.
Під час служби отримав два поранення: у зоні проведення АТО та під час повномасштабного вторгнення у 2024 році. Але цілеспрямовано повернувся до строю, адже працював за покликанням. Сам обрав шлях військової служби, аби стати на захист України.
З початку повномасштабної агресії РФ Максим брав участь у найважливіших операціях на ключових напрямках фронту:
• операції на Часовому Яру (героїчно вистояв оточення понад два тижні);
• оборона та стримування ворога на Донеччині;
• Курської операції на території ворога.
За свої бойові заслуги він був нагороджений відзнаками.
10 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н. п. Новоіванівка Курської області рф, Максим загинув унаслідок мінометного обстрілу позицій. Отримав поранення, несумісні з життям. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло Героя було опізнане за результатами ДНК-експертизи через довгих 7 місяців.
Він залишив по собі батьків, брата та сестру. Життя Максима - це приклад справжньої відданості, мужності та великої любові до рідної землі.
Його шлях — це про честь, про сміливість і про те, як сильно можна любити Батьківщину.
Ми звертаємося з проханням гідно вшанувати пам’ять Ослюка Максима Ігоровича та присвоїти йому звання Героя України (посмертно) — як знак глибокої вдячності від народу та держави, за які він віддав найцінніше — власне життя. Йому назавжди 25…
З повагою, рідний брат Ослюк Вадим Ігорович
Звертаємося з проханням ініціювати присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) —
Ослюку Максиму Ігоровичу, молодшому сержанту, командиру 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини А7400 (225 ОШП).
Ослюк Максим Ігорович,
народжений 11 червня 1999 року,
ще з 2019 року був захисником України, проходив службу за контрактом, був учасником АТО, брав участь в антитерористичній операції у складі Збройних сил України, має статус учасника бойових дій.
По закінченню контракту, впевнено та добровільно продовжив службу, довівши вірність військовій присязі.
Під час служби отримав два поранення: у зоні проведення АТО та під час повномасштабного вторгнення у 2024 році. Але цілеспрямовано повернувся до строю, адже працював за покликанням. Сам обрав шлях військової служби, аби стати на захист України.
З початку повномасштабної агресії РФ Максим брав участь у найважливіших операціях на ключових напрямках фронту:
• операції на Часовому Яру (героїчно вистояв оточення понад два тижні);
• оборона та стримування ворога на Донеччині;
• Курської операції на території ворога.
За свої бойові заслуги він був нагороджений відзнаками.
10 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі н. п. Новоіванівка Курської області рф, Максим загинув унаслідок мінометного обстрілу позицій. Отримав поранення, несумісні з життям. Тривалий час вважався безвісти зниклим. Тіло Героя було опізнане за результатами ДНК-експертизи через довгих 7 місяців.
Він залишив по собі батьків, брата та сестру. Життя Максима - це приклад справжньої відданості, мужності та великої любові до рідної землі.
Його шлях — це про честь, про сміливість і про те, як сильно можна любити Батьківщину.
Ми звертаємося з проханням гідно вшанувати пам’ять Ослюка Максима Ігоровича та присвоїти йому звання Героя України (посмертно) — як знак глибокої вдячності від народу та держави, за які він віддав найцінніше — власне життя. Йому назавжди 25…
З повагою, рідний брат Ослюк Вадим Ігорович
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Горна Вероніка Іванівна
20 вересня 2025
2.
Бартніцький Ярослав Ігорович
20 вересня 2025
3.
Андрєєва Вікторія Володимирівна
20 вересня 2025
4.
Торкунова Олександра Олегівна
20 вересня 2025
5.
Кохан Лілія Михайлівна
20 вересня 2025
6.
Красюк Валентина Миколаївна
20 вересня 2025
7.
Буркот Оксана Віталіївна
20 вересня 2025
8.
Тарасенко Інна Григорівна
20 вересня 2025
9.
Гришко Маргарита Євгеніївна
20 вересня 2025
10.
Поліщук Руслана Василівна
20 вересня 2025
11.
Перевозчикова Тетяна Сергіївна
20 вересня 2025
12.
Самсонюк Катерина Володимирівна
20 вересня 2025
13.
Півень Сергій Олександрович
20 вересня 2025
14.
Кулакова Анжеліка Михайлівна
20 вересня 2025
15.
Сас Марія Володимирівна
20 вересня 2025
16.
Чернецька Ірина Леонідівна
20 вересня 2025
17.
Оземблівська Вікторія Вікторівна
20 вересня 2025
18.
Москаленко Ірина Олександрівна
20 вересня 2025
19.
Бегей Ірина Петрівна
20 вересня 2025
20.
Нестерова Світлана Анатоліївна
20 вересня 2025
21.
Зозуля Ірина Василівна
20 вересня 2025
22.
Манойленко Олексій Володимирович
20 вересня 2025
23.
Динь Ірина Володимирівна
20 вересня 2025
24.
Бабіч Ірина Миколаївна
20 вересня 2025
25.
Миклуха Олена Василівна
20 вересня 2025
26.
Шаповалова Діна Миколаївна
20 вересня 2025
27.
Якимів Юлія Миколаївна
20 вересня 2025
28.
Карпенко Дар'я Віталіївна
20 вересня 2025
29.
Рехлицька Оксана Михайлівна
20 вересня 2025
30.
Пустовіт Наталія Олександрівна
20 вересня 2025