На присвоєння звання Героя України (посмертно)

Ми батьки загиблого захисника, просимо вас вшанувати пам'ять про нашого сина присвоївши йому Героя України (посмертно).
Народився Дідук Андрій Валерійович 25 листопада 2003 року в місті Шепетівка. Андрій був молодшим сином в сім’ї, зростав, як і усі, непосидючим, допитливим, іноді збитошним хлопчиком. До 9 класу навчався у місцевій ЗОШ №1 та продовжив навчання у Навчально-виховному комплексі школа-гімназія №5. Середню спеціальну освіту отримав у Шепетівському сільськогосподарському технікумі бухгалтерського обліку. Війна увійшла в коротке життя Андрія, коли він був ще студентом.
З перших днів повномасштабного вторгнення ворога юнак, не задумуючись, вступив до лав самооборони. Дуже серйозно, з великою відповідальністю ставився до своїх обов’язків - виходив на блокпости та вулиці на чергування. Це, мабуть, і мотивувало Андрія обрати для себе непростий шлях воїна-захисника. Попри свій молодий вік, він прийняв рішення боронити свою землю зі зброєю в руках. Юнак наполегливо готувався до вступу у лави 3-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. У серпні 2023 року його мрія здійснилася – він пройшов відбір і підписав контракт. Андрій був направлений на навчання у 169 навчальний центр ім. Князя Ярослава Мудрого в селищі Десна Чернігівської області. Бійці, що були пліч-о-пліч з Андрієм на фронті, казали: «Сміливий хлопець, веселун, вірний друг та побратим». Військова честь і гідність були для нього понад усе, він завжди називав речі своїми іменами й ніколи не лукавив.
Андрій любив життя. Фізично підготовлений і статний, він завжди намагався бути лідером, сильним та цілеспрямованим. У серцях його однокласників та друзів живуть про нього гарні, світлі, теплі спогади, адже за все своє життя жодного разу не заплямував себе поганим чи негідним вчинком. Мав добру, ніжну душу, в якій вистачало любові й співчуття до всіх. Неодноразово був у найгарячіших напрямках фронту та рятував побратимів, навіть тоді коли був сам поранений.
Андрій вже повертався із завдання, коли ворожий дрон обірвав його земну дорогу. Загинув Андрій Дідук 12 листопада 2024 року біля Новоєгорівки Сватівського району Луганської області. Андрій Дідук був справжнім воїном , зразком незламності і мужності духу. Був відданий службі. Мріяв про життя із своєю родиною у мирній , незалежній , незламній Україні .Ми всі пишаємось Андрієм Дідуком за його мужність та незламність, за його відданість і хоробрість! Таким він назавжди залишиться в наших серцях! Нашому Герою назавжди 20! Пане Президент, від імені батьків, та рідних людей просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) солдату Андрію Дідуку! Ця петиція – найменше що можна зробити для вшанування його пам’яті! Він віддав найцінніше за нас із вами – своє життя! Вічна Слава Герою!

????????Герої не вмирають!
????????Слава Україні!