Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас із глибоким проханням розглянути питання про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові — капітану Збройних Сил України Вдовіну Сергію Сергійовичу, 12 вересня 1991 року народження, уродженцю міста Одеса.
Сергій був командиром стрілецької роти 122-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації він добровільно став до лав Збройних Сил України, аби захищати свою країну, свій народ і наше з Вами майбутнє. Він був справедливим командиром, мудрим лідером, опорою для побратимів і гідним прикладом мужності та честі.
У найтяжчі моменти боїв Сергій знаходив у собі сили підтримати і мотивувати інших. Його ніколи не лякала небезпека — він завжди був попереду, разом зі своїми бійцями, пліч-о-пліч. Його служба була взірцем відданості, порядності та глибокого патріотизму.
За свої бойові заслуги Сергій був нагороджений відзнакою «За захист та оборону», Срібним хрестом, а також орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Сергій мав не лише силу командира, а й велике, чуйне серце. Він щиро болів за кожну втрату, особливо за загиблих дітей. Його мрією було звільнити українську землю від окупантів, аби всі жінки, діти й мирні люди знову могли жити у безпеці.
11 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нетайлове Донецької області, мій чоловік героїчно загинув. У нього залишився маленький син — Сергійко, який зростатиме з гордістю і любов’ю до свого батька, знаючи, що той віддав життя за вільну, сильну Україну.
З огляду на виявлену особисту мужність, героїзм, бездоганну службу та глибоку людяність, щиро прошу Вас присвоїти капітану Вдовіну Сергію Сергійовичу високе звання Героя України (посмертно).
Герої живуть доти, доки про них пам’ятають. А завдяки вам — про Сергія знатиме вся країна.
З глибокою повагою і вірою у справедливість,
Вдовіна Анна Русланівна, дружина загиблого