Пане Президенте, ми просимо Вас вшанувати подвиг старшого солдата Полянчука Олександра Вікторовича, присвоївши йому звання «Герой України» ( посмертно).
Народився 15 січня 1976 року в місті Києві. У мирному житті він був щирою, чесною, відкритою та відповідальною людиною. Олександр був люблячим батьком, відповідальним сином, вірним братом, надійним другом і товаришем. Працював автомеханіком, був талановитим фахівцем, який не просто ремонтував автомобілі, а з відданістю та професіоналізмом повертав їм нове дихання.
Вступив до лав Збройних Сил України 24.02.2022.
Не вагаючись, він став на захист рідної землі, бо був прикладом ,стійкості й відваги, а ще палко мріяв про вільну, мирну та незалежну Україну.
Олександр був старшим механіком відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини А4712. Став справжнім Героєм та достойним громадянином своєї країни завдяки своїй непохитній вірності присязі, щирому прагненню до справедливості та незламній вірі в перемогу України.
04 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області, Олександр героїчно загинув.
Нашому Герою назавжди 48!
Олександр був уособленням мужності та незламного духу — справжнім захисником і патріотом. Він щиро служив Батьківщині й мріяв про день, коли зможе повернутися додому, аби жити мирним, щасливим життям разом із своєю сім’єю у незалежній Україні.
Шановний пане Президенте! Від імені родини — батьків, дружини, доньки, сина, та рідних — просимо Вас підтримати петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому солдату Полянчуку Олександру. Його самопожертва заслуговує на найвище визнання. Він віддав життя за Україну — за кожного з нас. Вічна й світла Слава нашому Герою!
Розраховуємо на Вашу підтримку, аби достойно вшанувати пам’ять воїна, що поклав життя за вільну й мирну Україну, за всіх нас.
Зі щирою повагою та вірою в силу правди.