Присвоїти звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту військової частини АБелевцову Олегу Сергійовичу

Ми звертаємось до Вас, пане Президенте, від імені родини Белевцова Олега Сергійовича — нашого сина, чоловіка, брата, батька, побратима. Від імені родини, яка втратила найдорожче — нашого Олега.
Ми просимо присвоїти йому звання Героя України (посмертно).

Олег Белевцов, молодший сержант Збройних Сил України, героїчно загинув 7 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Нью-Йорк (Богданівка), Бахмутський район, Донецька область — рятуючи побратимів і захищаючи Україну під час мінометного обстрілу в бліндажі.

Він народився 20 грудня 1994 року в місті Харків у багатодітній родині. Вчився, працював, любив. Будував дім — і Україну.
Навчався в Роганському ліцеї, після 9 класів вступив до ПТУ, здобув професію зварювальника. Уперше пішов служити за контрактом у 2016 році, потім повернувся, одружився, став батьком. Перед службою Олег працював у будівництві, допомагав відновлювати домівки, зруйновані ворожими обстрілами.

Із 24 лютого 2022 року — як батько чотирьох дітей і єдиний чоловік у родині з 11 осіб — двічі намагався добровільно вступити до лав ЗСУ. Та його не брали, кажучи, що він потрібен вдома. Але він не здавався.
У 2023 році Олег став до лав захисників України, попри те, що вдома залишались дружина й четверо дітей (троє не рідні, але для нього вони були як рідні), мати, молодші брати та сестри.

Служив у 462-му окремому піхотному батальйоні, військова частина А-0998. До останнього подиху залишався вірним присязі, бойовому обов’язку, Україні й побратимам.

Олег був взірцем справжнього чоловіка: добрий, сміливий, чесний, працьовитий, з великим серцем. Він був турботливим сином, надійним братом, люблячим батьком, мужнім воїном і вірним другом. Його життя — це служіння іншим, допомога ближньому, вірність слову й обов’язку.

Він не зраджував, не тікав і не мовчав. Він був тим, хто йде першим — навіть коли страшно.

> Він народився, щоб будувати — і поліг, захищаючи.
Він пішов, щоб жити вільно — і помер, щоб інші могли жити.
Він — наш біль. І наша гордість.



Наша родина втратила все. Але ми віримо, що його подвиг має бути визнаний усією країною. Бо він — справжній Герой України.

Його вчинок — це приклад найвищої жертовності й любові до Батьківщини. Втрата Олега — глибока рана для всієї родини, громади та всіх, хто його знав. Але пам’ять про нього — світла й сильна.

Просимо Президента України відзначити цей героїзм і жертовність — і присвоїти Белевцову Олегу Сергійовичу найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).

Присвоїти це звання людині, яка втілила його своїм життям — і своєю смертю.
Він це звання не просто заслуговує — він ним є.
Його діти мають знати, що їхній батько — справжній Герой.

???????? Олег — наш Герой. Його ім’я має жити в історії України.

???????? Олег — справжній герой. Ми зробимо все, щоб його подвиг не був забутий.