Присвоєння найвищої державної нагороди України -звання "Герой України" (посмертно) - Глушаку Сергію Леонідовичу,який героїчно загинув, захищаючі Батьківщину.

Шановний пане Президенте!
Із глибоким сумом, шаною та надією звертаюся до Вас з проханням про присвоєння найвищої державної нагороди України — звання "Герой України" (посмертно) — Глушаку Сергію Леонідовичу, який героїчно загинув, захищаючи Батьківщину.
Сергій Леонідович Глушак народився 29 січня 1989 року у місті Запоріжжя. Навчався у Запорізькій школі №49, потім здобув фах у Запорізькому електротехнічному коледжі. Працював на заводі сталеваром — звичайна доля сильного, чесного трударя.
З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації Сергій, не чекаючи на повістку, добровільно з’явився до територіального центру комплектування. Вступив до лав Національної гвардії України, у склад військової частини 3029, 15 бригади оперативного призначення " Кара-Даг" й понад два роки боронив Запорізький напрямок — біля села Мала Токмачка. З 14 серпня 2024 року його бригаду було перекинуто на Донецький напрямок, де Сергій виконував бойові завдання з протиповітряного прикриття підрозділів військової частини 3029 на Донецькому напрямку в районі населених пунктів Селідово, Михайлівка,Калинове,Гірник,Галицинівка,Петрівка. 6 жовтня 2024 року, в районі населеного пункту Селидове Покровського району Донецької області,разом із побратимами відбив штурм противника .Завдяки стійкості,хоробрості,злагодженим діям хлопців противнику було завдано вогневого ураження. Двох військовослужбовців із складу штурмової групи зс рф взяли в полон,одного ліквідували.
Друзі з дитинства називали його "Глунєй" — доброзичливий, світлий, з невичерпним почуттям гумору. Його позивний "Махно" — відлуння роду по батькові, родом із Гуляйполя. Він любив риболовлю, життя і людей. 7 квітня 2023 року Сергій одружився. Це було світле, глибоке кохання, і подружжя мріяло про дитину. Та доля не дала здійснити цю мрію.
23 жовтня, у місті Селідове, він вийшов на позицію. Внаслідок ворожому штурму позиції, солдат Глушак Сергій Леонідович, стрілець-зенітник 1-го зенітного ракетного відділення 3-го зенітного ракетного взводу 1-ї зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини 3029- зник безвісти.
Цей день став його останнім боєм. У критичний момент Сергій закрив собою чотирьох побратимів, давши їм шанс вижити. Він завжди казав: "Вийдемо усі. Не залишаємо нікого". Так і сталося. Всі вийшли — окрім нього. 24 жовтня 2024 року його життя обірвалося. Йому було лише 35.
3 червня 2025 року,у військову частину 3029 Національної Гвардії України,надійшла інформація згідно безвісти зниклого солдата Глушак Сергія Леонідовича. Тіло передали по репатріації... У своєму останньому бою - він отримав травми несумісні з життям при виконанні бойових завдань.
Його вчинок — не просто військовий героїзм. Це втілення справжнього обов'язку, честі, відданості, любові до України та до ближніх. Це приклад незламності духу й людяності.
Шановний пане Президенте, прошу вас підтримати петицію, та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Глушаку Сергію Леонідовичу, що служило б визнанням його мужності та самовідданості, героїзму та пожертви за свободу нашої України. Заради України, її свободи і мирного неба він віддав найдорожче–своє життя.