Зміна адміністративно-територіального поділу України

Сучасний поділ України на області більше не є економічно та політично актуальним, а також ніколи не відповідав історико-культурним межам регіонів.
Приведення верхнього рівня територіального поділу у відповідність історико-культурним межам регіонів дозволить протиставити пострадянський регіональний патріотизм за областями етнічному українському регіоналізму, лояльному до української державності.
Найбільш близьким за межами до історико-культурних регіонів був поділ України на губернії перед початком Першої Світової, який пропонується взяти за основу.
Адміністративні одиниці верхнього рівня пропонується назвати земствами, середнього – повітами (російською "поветами", а не "уездами"), а нижнього (базового, первинного) – громадами (російською "громадами").
Земствам сучасної України будуть відповідати такі губернії (чи інші утворення) доби царату:

Буковинське земство – сучасна Чернівецька область (частини Буковини та північної Бессарабії);
Волинське земство (центр: Житомир) – Волинська губернія;
Галицьке земство (центр: Львів) – частини Галіції Австро-Угорщини;
Єдисанське земство (центр: Одеса) – Херсонська губернія та Буджак;
Закарпатське земство (центр: Ужгород) – сучасна Закарпатська область;
Запорізьке земство (центр: Дніпропетровськ/Кодак) – Катеринославська губернія (без Маріуполя та виходу до моря);
Київське земство – Київська губернія;
Малотатарське земство – континентальна частина Таврійської губернії, а також Маріуполь та прилеглі до нього землі;
Подільське земство (центр: Вінниця) – Подільська губернія;
Полтавське земство – Полтавська губернія;
Сіверське земство (центр: Чернігів) – Чернігівська губернія;
Слобожанське земство (центр: Харків) – Харківська губернія.
Крим за собою зберігає статус автономної республіки.

Повіти утворити в межах земств, шляхом групування районів навколо міст та агломерацій з населенням від 100 тисяч осіб, що дасть приблизно по 3-4 повіти на земство (з винятками).