Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Додюку Віталію Петровичу (позивний “Кан”)

Шановний пане Президенте України!

Звертаюсь до Вас із найважливішим проханням, що народилося з болю втрати і глибокої гордості.
Прошу Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) нашому захиснику — Додюку Віталію Петровичу, військовослужбовцю з позивним “Кан”, який 20 червня 2025 року загинув у бою поблизу села Новий Мир Ізюмського району Харківської області внаслідок прямого влучання під час виконання бойового завдання.

Віталій народився 23 березня 1992 року в селі Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Його життя було сповнене глибокого змісту: спортсмен, кандидат у майстри спорту зі стрибків із трампліна, тренер, наставник молоді. Але перш за все — він був сином, батьком, другом і Людиною з великої літери.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Віталій добровільно вступив до лав 112-ї окремої бригади територіальної оборони, де служив у складі 11-го окремого батальйону спеціального призначення (в/ч А4100).
Згодом він продовжив службу у 3-й окремій штурмовій бригаді (в/ч 4638) — у 2-му розвідувальному відділі розвідувального взводу 2-го штурмового батальйону.

Він ніколи не ховався від небезпеки. Його позиція була простою: “Хто, як не я?”
Саме таким — чесним, відповідальним, сильним — його запам’ятали побратими. Його позивний “Кан” став символом витримки, надійності та сили. До нього йшли за порадою, з ним — у найгарячіші точки.

20 червня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання життя Віталія трагічно обірвалося — внаслідок прямого влучання. Це була мить. Але після неї залишилось вічне: памʼять, біль, гордість і вдячність.

У нього залишився маленький син — Макар, якого він любив понад усе і заради якого ішов на фронт.
Залишилась мама — Ольга, яка носить його ім’я у серці з болем і гордістю.
Залишилась бабуся — Катерина, родина, друзі, побратими, громада, яка проводжала його стоячи на колінах.

Ця втрата — не лише особиста. Це втрата для всієї України. Бо саме на таких, як Віталій, тримається наша держава.
Саме завдяки таким, як він, ми досі маємо шанс на вільне життя.

Його смерть — це рана. Його життя — це приклад. Його памʼять — це наш обов’язок.

Тому ми, родина загиблого,
звертаємось до Вас, пане Президенте, з проханням присвоїти Віталію Петровичу Додюку (позивний “Кан”) звання Героя України (посмертно) — за особисту мужність, незламний характер, вірність військовій присязі та героїзм, виявлені у боротьбі за свободу, незалежність і гідність нашої держави.

Це буде знак державної поваги до людини, яка вже назавжди залишиться в строю — у наших серцях, у нашій пам’яті, у самому дусі Незламної України.