Петиція до Президента України щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) сержанту Ковтуну Тарасу Миколайовичу

Шановний пане Президенте!
Я, Ковтун Тетяна Леонідівна, дружина загиблого військовослужбовця, звертаюсь до Вас із щирим проханням вшанувати пам’ять загиблого воїна, ветерана Національної поліції України та героя-захисника — Ковтуна Тараса Миколайовича, шляхом присвоєння йому найвищої державної нагороди - звання Героя України (посмертно).
Ковтун Тарас Миколайович, народився 5 серпня 1975 року в селищі Ратне, Волинської області. Його серце і праця були віддані українському народові до останнього подиху — спочатку як поліцейський у Печерському РВ УПО м. Києва, а з початком повномасштабного вторгнення — як доброволець і воїн Збройних Сил України.

З перших днів повномасштабного вторгнення Тарас Миколайович долучився до створення місцевої територіальної оборони у селі Оленівка, Чернігівської області. 3 червня 2022 року він добровільно вступив до лав територіальної оборони та був зарахований до військової частини А4081, де проходив службу у складі 242-го окремого батальйону територіальної оборони міста Києва.
У ході виконання бойових завдань Тарас Миколайович брав безпосередню участь в обороні міста Харкова, здійснював бойові виходи в районах населених пунктів Дементіївка, Золочів, Уди та Івашки Харківської області.
За участь у Харківській операції був нагороджений нагрудним знаком «За Оборону м. Харків».

Із 2023 року Тарас Миколайович проходив службу у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади на посаді майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3-го взводу роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А2582. Він сумлінно виконував службові обов’язки, демонструючи високий рівень професіоналізму, витримки та взаємодії з побратимами. В складі цього підрозділу приймав участь в контрнаступі на Запорізькому напрямку, а згодом брав участь у наступальній операції на Курщині. Під час служби в 82-ОДШБр був нагороджений найвищими військовими відзнаками:
• Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест»;
• Відзнакою міністра оборони України «Захиснику України»;
• Відзнакою Президента України «За оборону України».

13 квітня 2025 року, під час виконання бойового завдання, Тарас Миколайович загинув смертю хоробрих. Країна втратила героя. Родина — турботливого батька, чоловіка, сина та брата. Побратими — надійного друга, відповідального, мужнього й чесного воїна.

Його життя було прикладом справжньої відданості Україні, його шлях — свідченням високого патріотизму, професіоналізму, безмежної мужності й честі.

Прошу Вас, пане Президенте, присвоїти Ковтуну Тарасу Миколайовичу звання Героя України (посмертно).
Це стане гідним вшануванням його пам’яті та символом шани Всім, хто стоїть на захисті нашої Батьківщини.

З повагою,
Ковтун Тетяна Леонідівна,
дружина загиблого