Шаварський Володимир Ярославович народився 6 лютого 1984р.у місті Тисмениця Івано-Франківської області. Зростав Володимир разом із своїми братами старшим Андрієм та молодшим Ярославом.
У 2001 році закінчив Тисменицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.
У 2002 році був призваний на строкову військову службу.
15 травня 2004 року ми одружилися та прожили у шлюбі 19 щасливих років. У 2005 році зʼявився на світ перший син Валентин, а на прикінці 2006 року син Ростислав, точна копія.
Працював Володимир у АТ "Івано-Франківськгаз" слюсарем-водієм.
У червні 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ боронити Україну від російської агресії.
Був старшим солдатом, старшим оператором 2 відділення протитанкового взводу в/ч А 4128, в/ч3719
Володимир був добрим, чуйним, люблячим чоловіком та батьком. Хорошим сином, вірним другом і братом.
Він любив свою країну, хотів помститися ворогам за все те зло, яке вони принесли нашому народу, і захистити тих, хто не може захиститися сам.
Добрий, веселий, щирий. Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій.
Захоплювався риболовлею. Мріяв, що повернеться з війни, візьме вудку і піде на рибу...
“Я у будь-якому випадку повернуся!” - повторював щоразу, телефонуючи з війни, повторював щиро, з усмішкою та упевненістю в голосі, що буде саме так...
06 листопада 2023 р. він загинув від ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області.
Володимир був справжнім — чесним, сильним, щирим, незламним. Таким і залишиться для всіх, хто його знав.
Я щиро вірю, що його подвиг, його любов до України, його відданість та жертовність заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).