Звернення до Президента України щодо посмертного нагородження «Героя України»

Президенту України
Зеленському Володимиру Олександровичу

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Шановний пане Президенте!

Коли над Україною згустилися хмари війни, і небо, здавалося, ось-ось звалиться на плечі нашого народу, мій чоловік — Руденко Роман Петрович, народжений 20 липня 1994 року, став до лав тих, хто не питає «хто, як не я?», бо вже знає відповідь — він і є той, хто має стати на захист землі, яку любив понад усе.

Звертаюся до Вас з болем у серці та дружиною скорботою, але водночас — з гордістю за Героя, який не похитнувся під вагою страху й не схилив голови перед тінню смерті. Прошу Вас розглянути питання присвоєння звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові — Руденку Роману Петровичу, бійцю штурмового полку «Цунамі», який віддав життя за волю України 4 травня 2025 року.

Роман загинув на зворотному шляху з бойового завдання. Ворожий дрон-камікадзе «КУБ-2» перетворив мирну трасу Краматорськ–Слов’янськ на межу між життям і безсмертям. Він пішов не просто як воїн — він злетів у Вічність, ставши частиною великого українського неба, під яким ростуть його діти.

Його шлях на передовій — це низка полум’яних віх боротьби, кожна з яких пекла, але не зламала його дух:
• Липень–жовтень 2023 — Бахмутський напрямок (Кліщіївка–Курдюмівка): вогненне горнило, де Роман навчився жити з тишею смерті.
• Листопад – лютий 2024— Горлівський напрямок: важкий, кам’янистий шлях, де навіть вітер, здавалося, плакав від болю.
• Березень – травень 2024— Часів Яр: місто-привид, де кожна руїна — свідок його боротьби.
• Травень – червень 2024 — Вовчанськ: земля, що здригалася від люті ворога, але трималася завдяки таким, як він.
• Липень – серпень 2024 — Покровський напрямок: де Роман, мов покровитель, оберігав побратимів.
• Вересень – до дня загибелі — Торецький напрямок: край, де смерть ховала обличчя в димові, але не могла зламати українське серце.

Він був мов кремінь — твердий і мовчазний, але сповнений полум’я. Його очі несли спокій і рішучість, а серце — невгасиму любов до України.

Мій чоловік мріяв про день, коли над нашою землею знову лунатимуть дитячі голоси без гуркоту гармат, коли його донька не лякатиметься нічного виття сирени, а син — знатиме, що бути чоловіком означає: боронити, оберігати, віддавати навіть життя, якщо потрібно. Він не дожив до цього ранку. Але зробив усе, щоб цей ранок колись настав.

На Романа чекали… дружина, донька, син. Не дочекалися. Замість теплих обіймів — холодна тиша втрати. Але з нами залишилося найголовніше — пам’ять про нього і тінь крила, яким він накривав своїх побратимів на полі бою.

Ми переконані, що жертва Романа, його шляхетність, мужність, вірність та самопожертва в ім’я Батьківщини — це взірець Героя, якого мають пам’ятати не лише родина і друзі, а й уся країна.

Просимо Вас, пане Президенте, вшанувати його світлу пам’ять найвищою державною нагородою — званням Героя України (посмертно).

Бо Герої — не ті, хто шукає слави. Герої — ті, хто обирає шлях, від якого неможливо повернутись назад. Ідуть — і лишаються з нами назавжди.

Вічна Слава Герою! Слава Україні!

З глибокою повагою та болем серця,
Руденко Юлія Сергіївна, дружина
Телефон: 068 803 52 47
Email: yulenka23rudenko@gmail.com