Присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) МИЛОСТЮКУ Вадиму Вадимовичу, 14.09.1992 р. н., молодшому сержанту, командиру 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0224.

Шановний Пане Президенте!

Я, МИЛОСТЮК Людмила Володимирівна, мати загиблого військовослужбовця Збройних сил України МИЛОСТЮКА Вадима Вадимовича, звертаюсь до Вас з проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму синові МИЛОСТЮКУ Вадиму Вадимовичу, 14.09.1992 р. н., молодшому сержанту, за позивним «Архітектор», який загинув при виконання військового обов’язку за УКРАЇНУ, за її незалежність та територіальну цілісність.

Мій син Вадим народився 14 вересня 1992 року в смт Петрово Петрівського району Кіровоградської області. Його дитинство та юність пройшли в селі Пальмирівка Кам’янського району Дніпропетровської області. Роки навчання в Пальмирівській та Жовтоолександрівській школах стали роками формування його особистості. Вадим з дитинства гарно малював, з роками розвивався його талант, який в подальшому допоміг здобути професію архітектора. Роки навчання в Дніпропетровському монтажному технікумі, потім в Придніпровській державній академії будівництва та архітектури за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд» відшліфували його талант та довели, що Вадим не помилився у виборі професії. Вадим працював в архітектурній майстерні Дмитра Аранчі в м. Київ, візуалізатором в двох архітектурних майстернях в м. Дніпро, пізніше на посаді асистента викладача в Придніпровській державній академії будівництва та архітектури. Навчання у виші, викладацьку діяльність Вадим завжди поєднував з практичною діяльністю: досліджував всесвітньо відомі архітектурні проєкти, для самовдосконалення ознайомлювався з новинками професійної літератури, створював архітектурні проєкти та брав участь в різноманітних конкурсах.

Ще впродовж навчання в академії він наполегливою працею виграв архітектурний конкурс, отримавши відзнаку за І перше місце в конкурсі «LIGHT YOUR GARDEN 2016» в категорії «Форма в просторі» та приз у вигляді архітектурної подорожі до Мілану. Ця поїздка стала для нього джерелом натхнення.

Проєкти Вадима мають чіткий стиль та впізнаваність. Перелік його конкурсних проєктів вражає, враховуючи те, що він надавав перевагу одноосібній роботі, рідше працював з командою.

Серед найвизначніших проєктів, в 2019 році він посів перше місце в конкурсному проєкті для міста Рівне й палав ідеєю реалізувати свій проєкт. Однією з останніх перемог був конкурс на розробку спортивного комплексу в місті Львів. Посівши перше місце, він був запрошений до подальшої роботи над реалізацією проєкту, проте Вадим на той час вже зробив свій вибір, вступивши до лав ЗСУ. Одним із найяскравіших проєктів, який встиг реалізувати Вадим у співавторстві - це сквер в Дніпрі на проспекті Яворницького біля парку Т.Г. Шевченка; в нього було вкладено душу, колосальну кількість часу та зусиль. Цей проєкт виглядає так, ніби він поза часом, і є яскравим прикладом натхнення найкращими світовими прикладами. Оновлений простір в парку Шевченка для багатьох поколінь українців залишиться як пам’ять про його розробника Вадима Милостюка.

Попереду у Вадима було перспективне майбутнє, але все зламала війна.

В жовтні 2023 року Вадим став на захист Батьківщини від ворога. Після проходження навчання в навчальному центрі отримав звання молодшого сержанта та вступив на посаду командиру 2 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0224.

23 лютого 2024 року Вадим Вадимович під час виконання бойового завдання отримав тяжку вибухову травму. Після проведеного лікування в кінці квітня, на день раніше призначеного терміну, повернувся для подальшого проходження військової служби.

З 2 травня 2024 року Вадим вважався безвісти зниклим. Протягом року його рідні, друзі, колеги, односельці жили надією, що він живий і повернеться додому, але, на жаль, чуда не сталося. Вважається, що Милостюк Вадим Вадимович героїчно загинув 2 травня 2024 року під час ведення бойових дій в районі н.п. Михайлівка Покровського району Донецької області. Молодий, відважний, сповнений сил і мрій… Похований 30 червня 2025 року в селі Пальмирівка Кам’янського району Дніпропетровської області.

Шановний Пане Президенте!

Наш Вадим віддав за рідну Україну найцінніше – своє життя! Він беззаперечно вірив у Перемогу України. Навіть перебуваючи в лавах захисників України, постійно донатив на ЗСУ та підтримував своїх побратимів. Вадим був гідним громадянином України, а тому заслуговує найвищої державної нагороди – звання «Герой України» (посмертно).

Ми – батьки, рідні, друзі, колеги, учні, односельці, всі свідомі українці - просимо присвоїти МИЛОСТЮКУ Вадиму Вадимовичу звання «Герой України» (посмертно).