Шановний пане Президенте!
Із глибоким сумом, шаною та надією звертаюся до Вас з проханням про присвоєння найвищої державної нагороди України — звання "Герой України" (посмертно) — Барнету Станіславу Олександровичу , який героїчно загинув, захищаючи Батьківщину.
Станіслав Олександрович народився 6 квітня 2001 року у місті Кривий Ріг. Навчався у Криворізький школі № 67,потім здобув середню технічну освіту
Станіслав закінчив Політехнічний фаховий коледж КНУ. Чоловік був щасливим у родині, створив власну сім’ю.
Працював на заводі монтером колії на «ПГЗК»-звичайна доля сильного, чесного трударя. Потім призвали до армії,після повернення з армії повернувся працювати на завод.З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації Станіслав, , не чекаючи на повістку, добровільно з’явився до територіального центру комплектування.
Вступив до Територіальної оборони Кривого Рогу , у склад військової частини 129 ТРО
та пройшов бойові шляхи через Донеччину, Херсонщину і Сумщину А7224.
Він був доброзичливий, світлий, з невичерпним почуттям гумору.Його позивний «Манюня» «СМС-ка». Він любив музику та малювання, життя і людей.31 січня 2023 року Станіслав одружився. Це було світле, глибоке кохання, і подружжя.
У Станіслава народився син Макар 10 травня 2023 року та доля не дала насолодитися цим…
Вже 21 червня 2025 року, у місті Суми, Станіслав загинув під час виконання бойового завдання. Цей день став його останнім. Йому було лише 24. Це втілення справжнього обов'язку, честі, відданості, любові до України та до ближніх. У Станіслава залишилась дружина та двох річний син Макар, і батьки залишилися без сина . Це приклад незламності духу й людяності.
Шановний пане Президенте, прошу вас підтримати петицію, та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Барнету Станіславу Олександровичу , що служило б визнанням його мужності та самовідданості, героїзму та пожертви за свободу нашої України. Заради України, її свободи і мирного неба він віддав найдорожче–своє життя.