Шановний пане Президенте Володимире Олександровичу, прошу присвоїти звання почесного Героя України (посмертно) моєму чоловікові Пласконь Євгену Петровичу 05.08.1991 р.н., солдату Збройних Сил України, 55 окремої артилерійської бригади, який самовіддано захищав Україну з початку повномасштабного вторгнення.

Я, громадянка України, Пласконь Ольга Олегівна, звертаюся до Президента України з проханням присвоїти звання Героя України ( посмертно) моєму чоловікові, військовослужбовцю Збройних Сил України, солдату 55 окремої артилерійської бригади Пласконь Євгену Петровичу.
Народився Євген 5 серпня 1991 року в місті Запоріжжі. Освіту здобував у Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №51 Хортицького району. Але, через три роки, в зв'язку з переїздом, був переведений до Вищетарасівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Томаківської районної ради Дніпропетровської області, яку закінчив у 2008 році.
З 1 вересня 2008 року по 30 травня 2009 року навчався у Запорізькому професійному ліцеї автотранспорту і здобув професію слюсар з ремонту автомобілів; водій автотранспортних засобів ( категорії "В" і "С".
З 12 квітня 2010 року по 12 квітня 2011 року Євген проходив строкову військову службу в десантно- штурмових військах Збройних Сил України.
З 19 вересня 2011 року проходив службу МНС України ДСНС України на посаді пожежний-рятувальник.
У 2012 році Євген створив сім'ю. У 2013 році в родині народилася перша дитина - донечка Анна, а в 2017 році народилася ще одна донечка- Вікторія. Євген був люблячим чоловіком і татом. Завжди був опорою і підтримкою для дружини та доньок. Євген весь свій час присвячував родині, вихованню доньок і улюбленій роботі. Але щастя родини було недовгим. Всі плани на життя і майбутнє зруйнувала війна.
З першого дня повномасштабного вторгнення, Євген, будучи відданим українському народові та своїй країні, добровільно звернувся до військкомату, бажаючи стати на захист держави. І 25 лютого 2022 року був призваний у Збройні Сили України стрільцем- снайпером 7 парашутно- десантної роти 3 парашутно- десантного батальйону 25 повітряно- десантної бригади. Бойові завдання виконував на Донецькому напрямку.
Під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини 27 березня 2022 року Євген отримав мінно- вибухову травму. Після пройденого лікування знову приступив до виконання бойових завдань, і 8 травня 2022 року отримав повторну мінно- вибухову травму. І знову госпіталь, і знову лікування і реабілітація.
Після отриманих травм та їх наслідків, Євген став непридатним для служби у повітряно- десантних військах і тому подальшу службу по захисту Батьківщини уже виконував на посаді водія 3 артилерійського дивізіону 55 окремої артилерійської бригади на Донецькому напрямку. Євген стояв живим щитом проти ворогів.
12 лютого 2025 року Євген, мужньо виконавши військовий обов'язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини, поблизу населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області, отримав поранення несумісні з життям, загинув.
Пекучий біль охопив наші серця.
Війна обірвала його життя в 33 роки. Євген був справжнім Героєм і патріотом, який до останнього подиху відстоював незалежність і територіальну цілісність України. Він віддав своє життя заради миру, свободи і майбутнього нашої країни. Євген був сміливим і рішучим, відданим військовій присязі та Батьківщині.
Євген - це Герой у житті і на війні!
Посмертно Євгена нагороджено Золотим Хрестом.
Прохання до Президента України розглянути петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) моєму чоловікові, військовослужбовцю Збройних Сил України - Пласконь Євгену Петровичу!
Пожертвувавши собою, заради вільної та незалежної України, мій чоловік заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Слава Україні! Героям Слава!