Щодо прирівняння захворювань, отриманих у полоні, до захворювань, отриманих під час захисту Батьківщини. Просимо внести зміни до чинного законодавства України з метою прирівняння захворювань, отриманих в умовах ворожого полону, до поранень і захворювань, отриманих безпосередньо в ході бойових дій при захисті Батьківщини.

Полон - це продовження участі у бойових діях, адже військовослужбовець потрапляє до полону внаслідок виконання військового обов’язку. Перебування в полоні супроводжується:
• систематичними катуваннями, побиттям, психологічним тиском;
• відсутністю належного харчування та медичної допомоги;
• нелюдськими умовами утримання.
Унаслідок цього значна кількість військовополонених повертається зі стійкими ураженнями здоров’я, серед яких:
• посттравматичні розлади;
• хронічні захворювання внутрішніх органів;
• лімфостази, паралічі, втрата зору або слуху;
• захворювання серцево-судинної, нервової систем;
• онкологічні ускладнення на тлі стресу, голодування та побоїв.
Ці наслідки є прямим результатом виконання військового обов’язку та героїчного опору ворогу до останнього, часто - у безвихідних умовах.
На сьогодні, відповідно до чинного законодавства (зокрема Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), поранення та каліцтва визнаються лише за фактом отримання в ході бойових дій, у той час як захворювання, отримані у полоні, - ні.
Це призводить до глибокої соціальної несправедливості:
• люди залишаються без належного медичного, психологічного та реабілітаційного забезпечення;
• позбавлені соціальних гарантій;
• не можуть оформити інвалідність на підставі захворювань, які об’єктивно набуті через участь у війні.
Конституція України (ст. 3, 17, 24) гарантує:
• що держава відповідає перед людиною за свою діяльність;
• що захист суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього народу;
• що громадяни мають рівні права та не можуть бути дискриміновані за ознакою стану здоров’я чи обставин його втрати.
Смерті захисників після звільнення з полону - яскравий доказ того, що набуті в полоні стани мають довічні наслідки. Вони не менш небезпечні, ніж відкриті поранення, і часто несуть незворотні наслідки.

Прошу:
1. Внести зміни до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, прирівнявши захворювання, набуті в полоні внаслідок тортур, жорстокого поводження, ненадання медичної допомоги, до поранень, контузій, каліцтв, отриманих під час захисту Батьківщини.
2. Забезпечити таким особам:
• право на оформлення відповідного статусу;
• право на встановлення групи інвалідності;
• право на медичне, психологічне та соціальне забезпечення;
• гідне пенсійне та страхове забезпечення;
• пріоритетне право на реабілітаційні та оздоровчі програми.
3. Запровадити чіткий порядок встановлення причинно-наслідкового зв’язку між перебуванням у полоні та настанням захворювання, з урахуванням показань медичних фахівців, довідок МКЧХ, свідчень інших звільнених тощо.

Мета петиції:
Встановити історичну, юридичну та моральну справедливість для всіх, хто вижив у полоні, але продовжує боротися за життя - вже в тилу, зі своїм тілом, розумом і болем. Держава не має права залишати цих людей поза увагою.