Шановний Володимире Олександровичу!
Я, Малахова Ірина Олегівна, мати загиблого військовослужбовця — Малахова Олексія Сергійовича, звертаюся до Вас із проханням вшанувати світлу пам’ять мого сина та розглянути можливість присвоєння йому найвищої державної нагороди — звання Герой України (посмертно).
Мій син, Малахов Олексій Сергійович, народився 13 березня 2002 року у місті Києві. У 2019 році закінчив Київську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №122 імені М. Боровиченко. З дитинства був активним, щирим, відкритим юнаком, захоплювався спортом: займався тхеквондо, грав у футбол та волейбол. Особливо любив коней та кінний спорт, неодноразово здобував призові місця на змаганнях.
Після школи Олексій вступив до Київського транспортно-економічного фахового коледжу, де здобув фах молодшого спеціаліста з ремонту та обслуговування автомобілів і двигунів.
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, маючи лише 19 років, Олексій добровільно вступив до лав Територіальної оборони — 241 бригади, 242 окремого батальйону, аби боронити рідне місто Київ та Україну. Згодом мужньо воював на Харківщині: у селах Уди, Вишняки, Дементіївка.
15 жовтня 2023 року він вступив до лав Збройних Сил України, служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді, у спецпідрозділі «Фахівці», був зовнішнім пілотом (оператором) відділення безпілотних авіаційних комплексів. Брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках — Харківська (Вовчанськ), Запорізька (Оріхове), Сумська області, а також на території Курської області.
За час служби був нагороджений відзнаками:
«Хрест Десантно-штурмових військ»,
«За службу державі»,
«Ветеран війни».
Побратими згадують Олексія як надзвичайно відповідального, сміливого та доброзичливого бійця, який ніколи не відмовлявся від бойових завдань, не шукав слави, а лише виконував свій обов’язок — захищав Україну, її суверенітет і майбутнє.
Олексій мріяв про родину, дітей, мирне життя. Але його мрії обірвалися 9 березня 2025 року під час артилерійського обстрілу з боку противника поблизу населеного пункту Миропілля, Сумської області. Йому було лише 22 роки. За три дні мав святкувати своє 23-річчя...
Прошу Вас, Володимире Олександровичу, гідно вшанувати подвиг мого сина, який віддав своє життя за Україну, за кожного з нас. Його жертовність, мужність і відданість гідні найвищого визнання.
З глибокою повагою та материнським болем —
Малахова Ірина Олегівна,
мама Героя.