№22/249908-еп
Шановний пане Президенте, від імені коханої, побратимів та єдиної рідної людини - сестри щиро просимо Вас підтримати петицію та: присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Збройних Сил України Шаповалову Дмитру Ігоровичу (22.09.1992–09.06.2025).
Автор (ініціатор): Шаповалова Олена Олексіївна
Дата оприлюднення: 16 липня 2025
Шановний пане Президенте, від імені коханої, побратимів та єдиної рідної людини - сестри щиро просимо Вас підтримати петицію та:
1. Присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Збройних Сил України Шаповалову Дмитру Ігоровичу (1992–2025).
2. Встановити меморіальну дошку або пам’ятний знак на його честь.
3. Назвати вулицю або сквер його іменем у місті, де він жив чи служив.
4. Занести ім’я до Книги памʼяті загиблих військовослужбовців України.
5. Організувати офіційне державне або регіональне вшанування памʼяті Дмитра Шаповалова у річницю його загибелі — 9 червня 2026 року.
Це має стати прикладом вдячності, поваги та живої памʼяті про воїна, який віддав найдорожче.
Дмитро Шаповалов — людина, яка пройшла крізь пекло війни, витримала полон, вижила після катувань і все одно повернулася до строю, щоб захищати Україну. Він не боявся смерті, але мав мрію — жити, любити, будувати дім, виховувати дітей.
- Його бойовий шлях почався ще у 2010 році.
- Він пройшов Донецький аеропорт, Авдіївку, Дебальцеве, брав участь у звільнені міста Слов'янськ та неодноразово рятував поранених побратимів.
- У 2022 році, під час одного з бойових завдань, потрапив у російський полон. Там провів понад рік у нелюдських умовах, де щодня намагались зламати його волю. Не зламали.
- Він повернувся зі словами:
«Я про нього рік мріяв — про яблуко».
Ця фраза стала символом голоду, витримки й людяності навіть у пеклі.
Після звільнення, замість реабілітації чи спокою, він добровільно повернувся на службу. Бо не міг залишити своїх. Бо відчував, що має бути там, де боляче, страшно, але — правильно.
- У червні 2025 року його серце зупинилось. Не витримало.
Не від куль. Не від осколків.
А від усього, що він тримав у собі — мовчки, гідно, як справжній воїн.
- Він мріяв про прості речі — каву, яблуко, дім. Жінку поруч. Мир.
Але замість спокою отримав вічність.
Йому було лише 32 роки.
- Він не здався ні разу. Не зрадив. Не зламався.
Він ЗАХИСНИК, НЕСКОРЕНИЙ, ГІДНИЙ.
Присвоїти звання Героя України Дмитру Шаповалову — означає визнати правду,
що справжня мужність — це не лише героїчна смерть,
а життя після катувань, вибір знову піти туди, де може бути останній день.
І йти не зі злості — а з любові. До побратимів. До України. До нас усіх.
Це не просто петиція.
Це — голос серця, який благає не мовчати про тих, хто загинув у тиші, але жив найгучніше й найсвітліше, як міг.
Ця петиція — про справедливість і гідність.
Дмитро — символ незламності, чесності та любові до України.
Його історія має бути почутою і вшанованою на найвищому рівні.
1. Присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Збройних Сил України Шаповалову Дмитру Ігоровичу (1992–2025).
2. Встановити меморіальну дошку або пам’ятний знак на його честь.
3. Назвати вулицю або сквер його іменем у місті, де він жив чи служив.
4. Занести ім’я до Книги памʼяті загиблих військовослужбовців України.
5. Організувати офіційне державне або регіональне вшанування памʼяті Дмитра Шаповалова у річницю його загибелі — 9 червня 2026 року.
Це має стати прикладом вдячності, поваги та живої памʼяті про воїна, який віддав найдорожче.
Дмитро Шаповалов — людина, яка пройшла крізь пекло війни, витримала полон, вижила після катувань і все одно повернулася до строю, щоб захищати Україну. Він не боявся смерті, але мав мрію — жити, любити, будувати дім, виховувати дітей.
- Його бойовий шлях почався ще у 2010 році.
- Він пройшов Донецький аеропорт, Авдіївку, Дебальцеве, брав участь у звільнені міста Слов'янськ та неодноразово рятував поранених побратимів.
- У 2022 році, під час одного з бойових завдань, потрапив у російський полон. Там провів понад рік у нелюдських умовах, де щодня намагались зламати його волю. Не зламали.
- Він повернувся зі словами:
«Я про нього рік мріяв — про яблуко».
Ця фраза стала символом голоду, витримки й людяності навіть у пеклі.
Після звільнення, замість реабілітації чи спокою, він добровільно повернувся на службу. Бо не міг залишити своїх. Бо відчував, що має бути там, де боляче, страшно, але — правильно.
- У червні 2025 року його серце зупинилось. Не витримало.
Не від куль. Не від осколків.
А від усього, що він тримав у собі — мовчки, гідно, як справжній воїн.
- Він мріяв про прості речі — каву, яблуко, дім. Жінку поруч. Мир.
Але замість спокою отримав вічність.
Йому було лише 32 роки.
- Він не здався ні разу. Не зрадив. Не зламався.
Він ЗАХИСНИК, НЕСКОРЕНИЙ, ГІДНИЙ.
Присвоїти звання Героя України Дмитру Шаповалову — означає визнати правду,
що справжня мужність — це не лише героїчна смерть,
а життя після катувань, вибір знову піти туди, де може бути останній день.
І йти не зі злості — а з любові. До побратимів. До України. До нас усіх.
Це не просто петиція.
Це — голос серця, який благає не мовчати про тих, хто загинув у тиші, але жив найгучніше й найсвітліше, як міг.
Ця петиція — про справедливість і гідність.
Дмитро — символ незламності, чесності та любові до України.
Його історія має бути почутою і вшанованою на найвищому рівні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Оранюк Надія Ярославівна
01 вересня 2025
2.
Постнікова Тетяна Леонідівна
01 вересня 2025
3.
Маркович Іван Іванович
01 вересня 2025
4.
Кушніренко Світлана Вікторівна
01 вересня 2025
5.
Іваницька Юлія Юріївна
01 вересня 2025
6.
Бондаренко Олександр Миколайович
01 вересня 2025
7.
Овчарова Ольга Сергіївна
01 вересня 2025
8.
Івашків Ілона Василівна
01 вересня 2025
9.
Жукова Аліна Володимирівна
01 вересня 2025
10.
Москаль Марія Вікторівна
01 вересня 2025
11.
Мадяр Василь Іванович
01 вересня 2025
12.
Маландій Леся Юріївна
01 вересня 2025
13.
Сімакова Алла Ігорівна
01 вересня 2025
14.
Волошина Лариса Григорівна
01 вересня 2025
15.
Труш Наталія Михайлівна
01 вересня 2025
16.
Зинів Вікторія Ігорівна
01 вересня 2025
17.
Херувим Роман Володимирович
01 вересня 2025
18.
Стецишин Вікторія Віталіївна
01 вересня 2025
19.
Грицюк Олена Іванівна
01 вересня 2025
20.
Антонюк Ірина Петрівна
01 вересня 2025
21.
Андрущенко Світлана Анатоліївна
01 вересня 2025
22.
Павловська Яна Зурабівна
01 вересня 2025
23.
Гораль Іванна Андріївна
01 вересня 2025
24.
Костик Христина Василівна
01 вересня 2025
25.
Галак Наталія Ярославівна
01 вересня 2025
26.
Нелюба Наталія Олексіївна
01 вересня 2025
27.
Безпалюк Інна Олегівна
01 вересня 2025
28.
Коцюба Ірина Василівна
01 вересня 2025
29.
Борисенко Олексій Борисович
01 вересня 2025
30.
Онишко Юлія Василівна
01 вересня 2025
17006
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 45 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.