№22/249908-еп
Шановний пане Президенте, від імені коханої, побратимів та єдиної рідної людини - сестри щиро просимо Вас підтримати петицію та: присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Збройних Сил України Шаповалову Дмитру Ігоровичу (22.09.1992–09.06.2025).
Автор (ініціатор): Шаповалова Олена Олексіївна
Дата оприлюднення: 16 липня 2025
Шановний пане Президенте, від імені коханої, побратимів та єдиної рідної людини - сестри щиро просимо Вас підтримати петицію та:
1. Присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Збройних Сил України Шаповалову Дмитру Ігоровичу (1992–2025).
2. Встановити меморіальну дошку або пам’ятний знак на його честь.
3. Назвати вулицю або сквер його іменем у місті, де він жив чи служив.
4. Занести ім’я до Книги памʼяті загиблих військовослужбовців України.
5. Організувати офіційне державне або регіональне вшанування памʼяті Дмитра Шаповалова у річницю його загибелі — 9 червня 2026 року.
Це має стати прикладом вдячності, поваги та живої памʼяті про воїна, який віддав найдорожче.
Дмитро Шаповалов — людина, яка пройшла крізь пекло війни, витримала полон, вижила після катувань і все одно повернулася до строю, щоб захищати Україну. Він не боявся смерті, але мав мрію — жити, любити, будувати дім, виховувати дітей.
- Його бойовий шлях почався ще у 2010 році.
- Він пройшов Донецький аеропорт, Авдіївку, Дебальцеве, брав участь у звільнені міста Слов'янськ та неодноразово рятував поранених побратимів.
- У 2022 році, під час одного з бойових завдань, потрапив у російський полон. Там провів понад рік у нелюдських умовах, де щодня намагались зламати його волю. Не зламали.
- Він повернувся зі словами:
«Я про нього рік мріяв — про яблуко».
Ця фраза стала символом голоду, витримки й людяності навіть у пеклі.
Після звільнення, замість реабілітації чи спокою, він добровільно повернувся на службу. Бо не міг залишити своїх. Бо відчував, що має бути там, де боляче, страшно, але — правильно.
- У червні 2025 року його серце зупинилось. Не витримало.
Не від куль. Не від осколків.
А від усього, що він тримав у собі — мовчки, гідно, як справжній воїн.
- Він мріяв про прості речі — каву, яблуко, дім. Жінку поруч. Мир.
Але замість спокою отримав вічність.
Йому було лише 32 роки.
- Він не здався ні разу. Не зрадив. Не зламався.
Він ЗАХИСНИК, НЕСКОРЕНИЙ, ГІДНИЙ.
Присвоїти звання Героя України Дмитру Шаповалову — означає визнати правду,
що справжня мужність — це не лише героїчна смерть,
а життя після катувань, вибір знову піти туди, де може бути останній день.
І йти не зі злості — а з любові. До побратимів. До України. До нас усіх.
Це не просто петиція.
Це — голос серця, який благає не мовчати про тих, хто загинув у тиші, але жив найгучніше й найсвітліше, як міг.
Ця петиція — про справедливість і гідність.
Дмитро — символ незламності, чесності та любові до України.
Його історія має бути почутою і вшанованою на найвищому рівні.
1. Присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Збройних Сил України Шаповалову Дмитру Ігоровичу (1992–2025).
2. Встановити меморіальну дошку або пам’ятний знак на його честь.
3. Назвати вулицю або сквер його іменем у місті, де він жив чи служив.
4. Занести ім’я до Книги памʼяті загиблих військовослужбовців України.
5. Організувати офіційне державне або регіональне вшанування памʼяті Дмитра Шаповалова у річницю його загибелі — 9 червня 2026 року.
Це має стати прикладом вдячності, поваги та живої памʼяті про воїна, який віддав найдорожче.
Дмитро Шаповалов — людина, яка пройшла крізь пекло війни, витримала полон, вижила після катувань і все одно повернулася до строю, щоб захищати Україну. Він не боявся смерті, але мав мрію — жити, любити, будувати дім, виховувати дітей.
- Його бойовий шлях почався ще у 2010 році.
- Він пройшов Донецький аеропорт, Авдіївку, Дебальцеве, брав участь у звільнені міста Слов'янськ та неодноразово рятував поранених побратимів.
- У 2022 році, під час одного з бойових завдань, потрапив у російський полон. Там провів понад рік у нелюдських умовах, де щодня намагались зламати його волю. Не зламали.
- Він повернувся зі словами:
«Я про нього рік мріяв — про яблуко».
Ця фраза стала символом голоду, витримки й людяності навіть у пеклі.
Після звільнення, замість реабілітації чи спокою, він добровільно повернувся на службу. Бо не міг залишити своїх. Бо відчував, що має бути там, де боляче, страшно, але — правильно.
- У червні 2025 року його серце зупинилось. Не витримало.
Не від куль. Не від осколків.
А від усього, що він тримав у собі — мовчки, гідно, як справжній воїн.
- Він мріяв про прості речі — каву, яблуко, дім. Жінку поруч. Мир.
Але замість спокою отримав вічність.
Йому було лише 32 роки.
- Він не здався ні разу. Не зрадив. Не зламався.
Він ЗАХИСНИК, НЕСКОРЕНИЙ, ГІДНИЙ.
Присвоїти звання Героя України Дмитру Шаповалову — означає визнати правду,
що справжня мужність — це не лише героїчна смерть,
а життя після катувань, вибір знову піти туди, де може бути останній день.
І йти не зі злості — а з любові. До побратимів. До України. До нас усіх.
Це не просто петиція.
Це — голос серця, який благає не мовчати про тих, хто загинув у тиші, але жив найгучніше й найсвітліше, як міг.
Ця петиція — про справедливість і гідність.
Дмитро — символ незламності, чесності та любові до України.
Його історія має бути почутою і вшанованою на найвищому рівні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Мельник Андрій Миколайович
18 липня 2025
2.
Молодцова Олександра Юріївна
18 липня 2025
3.
Шиян Валентина Михайлівна
18 липня 2025
4.
Романенко Анастасія Вадимівна
18 липня 2025
5.
Кучеренко Інна Олександрівна
18 липня 2025
6.
Гаража Алла Вікторівна
18 липня 2025
7.
Борисюк Алла Олексіївна
18 липня 2025
8.
Марчук Наталія Анатоліївна
18 липня 2025
9.
Гиріна Оксана Анатоліївна
18 липня 2025
10.
Вихор Лєна Вікторівна
18 липня 2025
11.
Кисіль Валентина Іванівна
18 липня 2025
12.
Пархоменко Тетяна Леонідівна
18 липня 2025
13.
Кирдан Василь Михайлович
18 липня 2025
14.
Палун Ольга Олександрівна
18 липня 2025
15.
Сенчишин Михайло Романович
18 липня 2025
16.
Павлів Тетяна Юріївна
18 липня 2025
17.
Пономаренко Любов Сергіївна
18 липня 2025
18.
Глуздань Тетяна Олегівна
18 липня 2025
19.
Кравець Богдан Олександрович
18 липня 2025
20.
Мельник Марина Володимирівна
18 липня 2025
21.
Москаленко Богдан Іванович
18 липня 2025
22.
Голованчук Раїса Валеріївна
18 липня 2025
23.
Ткаченко Вероніка Петрівна
18 липня 2025
24.
Кушнір Юліана Анатоліївна
18 липня 2025
25.
Шапальчук Наталія Іванівна
18 липня 2025
26.
Опанасенко Інна Олексіївна
18 липня 2025
27.
Гордієць Людмила Павлівна
18 липня 2025
28.
Гаврилюк Софія Олександрівна
18 липня 2025
29.
Десятко Альона Миколаївна
18 липня 2025
30.
Кіпень Юлія Ігорівна
18 липня 2025
1900
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 91 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.