№22/250072-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Синяку Миколі Івановичу
Автор (ініціатор): Лазоренко Анастасія Миколаївна
Дата оприлюднення: 18 липня 2025
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас із глибоким болем і водночас з надією на справедливість та визнання подвигу мого батька — Синяка Миколи Івановича, який загинув, захищаючи свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Прошу Вас розглянути можливість присвоєння йому звання Героя України (посмертно) — найвищої державної нагороди, що засвідчить його мужність і самопожертву перед українським народом.
Микола Іванович народився 14 травня 1978 року в селі Велика Офірна Фастівського району Київської області. Після закінчення Малоснітинської школи у 1996 році був призваний до лав Збройних Сил України. Протягом життя працював у поліції, будівельній галузі, згодом — водієм. Автомобілі були його захопленням і справжнім покликанням.
Мій батько завжди був опорою для родини, вірним другом і прикладом гідності для своїх дітей. Відкритий, чесний, доброзичливий — він завжди допомагав тим, хто потребував підтримки.
14 травня 2024 року, у свій день народження, Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після завершення курсу підготовки за стандартами НАТО у Великій Британії, проходив службу у військовій частині А1937, бригади 1004 обоо на посаді командира 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Побратими знали його під позивним «Бумер». Усі, хто служив із ним пліч-о-пліч, згадують його як людину, яка завжди йшла першою, дбала про своїх підлеглих і була не просто побратимом, а братом по духу.
24 серпня 2024 року, у День Незалежності України, сержант Синяк Микола Іванович зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області. Під час бойового виходу підрозділ потрапив у ворожу засідку. Не всім вдалося повернутися.
Микола Іванович став символом справжнього українського воїна — нескореного, вірного присязі, відданого своїй державі. Його подвиг заслуговує на визнання не лише родини та побратимів, а й усієї української нації.
Прошу Вас, пане Президенте, розглянути це звернення та ініціювати процедуру присвоєння Синяку Миколі Івановичу звання Героя України (посмертно) відповідно до чинного законодавства.
На рідну землю повернувся 23 червня 2025 року та був похований 14 липня 2025 року на Малоснітинському кладовищі у Фастівському районі Київської області.
З повагою
Анастасія Лазоренко, донька загиблого воїна
Звертаюся до Вас із глибоким болем і водночас з надією на справедливість та визнання подвигу мого батька — Синяка Миколи Івановича, який загинув, захищаючи свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Прошу Вас розглянути можливість присвоєння йому звання Героя України (посмертно) — найвищої державної нагороди, що засвідчить його мужність і самопожертву перед українським народом.
Микола Іванович народився 14 травня 1978 року в селі Велика Офірна Фастівського району Київської області. Після закінчення Малоснітинської школи у 1996 році був призваний до лав Збройних Сил України. Протягом життя працював у поліції, будівельній галузі, згодом — водієм. Автомобілі були його захопленням і справжнім покликанням.
Мій батько завжди був опорою для родини, вірним другом і прикладом гідності для своїх дітей. Відкритий, чесний, доброзичливий — він завжди допомагав тим, хто потребував підтримки.
14 травня 2024 року, у свій день народження, Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після завершення курсу підготовки за стандартами НАТО у Великій Британії, проходив службу у військовій частині А1937, бригади 1004 обоо на посаді командира 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Побратими знали його під позивним «Бумер». Усі, хто служив із ним пліч-о-пліч, згадують його як людину, яка завжди йшла першою, дбала про своїх підлеглих і була не просто побратимом, а братом по духу.
24 серпня 2024 року, у День Незалежності України, сержант Синяк Микола Іванович зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області. Під час бойового виходу підрозділ потрапив у ворожу засідку. Не всім вдалося повернутися.
Микола Іванович став символом справжнього українського воїна — нескореного, вірного присязі, відданого своїй державі. Його подвиг заслуговує на визнання не лише родини та побратимів, а й усієї української нації.
Прошу Вас, пане Президенте, розглянути це звернення та ініціювати процедуру присвоєння Синяку Миколі Івановичу звання Героя України (посмертно) відповідно до чинного законодавства.
На рідну землю повернувся 23 червня 2025 року та був похований 14 липня 2025 року на Малоснітинському кладовищі у Фастівському районі Київської області.
З повагою
Анастасія Лазоренко, донька загиблого воїна
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Олійник Валентина Миколаївна
02 вересня 2025
2.
Задорожна Наталія Іванівна
02 вересня 2025
3.
Полтавська Тетяна Василівна
02 вересня 2025
4.
Жданюк Леся Григорівна
02 вересня 2025
5.
Чикалова Ганна Григорівна
02 вересня 2025
6.
Драгонюк Вікторія Миколаївна
02 вересня 2025
7.
Бабанкова Ольга Віталіївна
02 вересня 2025
8.
Проць Оксана Миколаївна
02 вересня 2025
9.
Гордієнко Наталія Миколаївна
02 вересня 2025
10.
Мала Олександра Сергіївна
02 вересня 2025
11.
Марків Марія Степанівна
02 вересня 2025
12.
Корбан Олена Миколаївна
02 вересня 2025
13.
Донченко Лариса Сергіївна
02 вересня 2025
14.
Діденко Тетяна Сергіївна
02 вересня 2025
15.
Бернацька Наталія Юріївна
02 вересня 2025
16.
Борисюк Наталія Павлівна
02 вересня 2025
17.
Докієнко Наталія Андріївна
02 вересня 2025
18.
Гребельська Тетяна Петрівна
02 вересня 2025
19.
Коваленко Анна Олександрівна
02 вересня 2025
20.
Шкурко Євгенія Василівна
02 вересня 2025
21.
Велігіна Дарина Олександрівна
02 вересня 2025
22.
Сотченко Валентина Миколаївна
02 вересня 2025
23.
Остапенко Сергій Олексійович
02 вересня 2025
24.
Стефанишин Ольга Миколаївна
02 вересня 2025
25.
Поливана Ірина Миколаївна
02 вересня 2025
26.
Федун Ольга Григорівна
02 вересня 2025
27.
Жуковська Інна Олександрівна
02 вересня 2025
28.
Сохань Олена Михайлівна
02 вересня 2025
29.
Майданчук Мирослава Василівна
02 вересня 2025
30.
Новик Віталій Васильович
02 вересня 2025
7432
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 46 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.