№22/250072-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Синяку Миколі Івановичу
Автор (ініціатор): Лазоренко Анастасія Миколаївна
Дата оприлюднення: 18 липня 2025
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас із глибоким болем і водночас з надією на справедливість та визнання подвигу мого батька — Синяка Миколи Івановича, який загинув, захищаючи свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Прошу Вас розглянути можливість присвоєння йому звання Героя України (посмертно) — найвищої державної нагороди, що засвідчить його мужність і самопожертву перед українським народом.
Микола Іванович народився 14 травня 1978 року в селі Велика Офірна Фастівського району Київської області. Після закінчення Малоснітинської школи у 1996 році був призваний до лав Збройних Сил України. Протягом життя працював у поліції, будівельній галузі, згодом — водієм. Автомобілі були його захопленням і справжнім покликанням.
Мій батько завжди був опорою для родини, вірним другом і прикладом гідності для своїх дітей. Відкритий, чесний, доброзичливий — він завжди допомагав тим, хто потребував підтримки.
14 травня 2024 року, у свій день народження, Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після завершення курсу підготовки за стандартами НАТО у Великій Британії, проходив службу у військовій частині А1937, бригади 1004 обоо на посаді командира 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Побратими знали його під позивним «Бумер». Усі, хто служив із ним пліч-о-пліч, згадують його як людину, яка завжди йшла першою, дбала про своїх підлеглих і була не просто побратимом, а братом по духу.
24 серпня 2024 року, у День Незалежності України, сержант Синяк Микола Іванович зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області. Під час бойового виходу підрозділ потрапив у ворожу засідку. Не всім вдалося повернутися.
Микола Іванович став символом справжнього українського воїна — нескореного, вірного присязі, відданого своїй державі. Його подвиг заслуговує на визнання не лише родини та побратимів, а й усієї української нації.
Прошу Вас, пане Президенте, розглянути це звернення та ініціювати процедуру присвоєння Синяку Миколі Івановичу звання Героя України (посмертно) відповідно до чинного законодавства.
На рідну землю повернувся 23 червня 2025 року та був похований 14 липня 2025 року на Малоснітинському кладовищі у Фастівському районі Київської області.
З повагою
Анастасія Лазоренко, донька загиблого воїна
Звертаюся до Вас із глибоким болем і водночас з надією на справедливість та визнання подвигу мого батька — Синяка Миколи Івановича, який загинув, захищаючи свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Прошу Вас розглянути можливість присвоєння йому звання Героя України (посмертно) — найвищої державної нагороди, що засвідчить його мужність і самопожертву перед українським народом.
Микола Іванович народився 14 травня 1978 року в селі Велика Офірна Фастівського району Київської області. Після закінчення Малоснітинської школи у 1996 році був призваний до лав Збройних Сил України. Протягом життя працював у поліції, будівельній галузі, згодом — водієм. Автомобілі були його захопленням і справжнім покликанням.
Мій батько завжди був опорою для родини, вірним другом і прикладом гідності для своїх дітей. Відкритий, чесний, доброзичливий — він завжди допомагав тим, хто потребував підтримки.
14 травня 2024 року, у свій день народження, Микола був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після завершення курсу підготовки за стандартами НАТО у Великій Британії, проходив службу у військовій частині А1937, бригади 1004 обоо на посаді командира 1-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Побратими знали його під позивним «Бумер». Усі, хто служив із ним пліч-о-пліч, згадують його як людину, яка завжди йшла першою, дбала про своїх підлеглих і була не просто побратимом, а братом по духу.
24 серпня 2024 року, у День Незалежності України, сержант Синяк Микола Іванович зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області. Під час бойового виходу підрозділ потрапив у ворожу засідку. Не всім вдалося повернутися.
Микола Іванович став символом справжнього українського воїна — нескореного, вірного присязі, відданого своїй державі. Його подвиг заслуговує на визнання не лише родини та побратимів, а й усієї української нації.
Прошу Вас, пане Президенте, розглянути це звернення та ініціювати процедуру присвоєння Синяку Миколі Івановичу звання Героя України (посмертно) відповідно до чинного законодавства.
На рідну землю повернувся 23 червня 2025 року та був похований 14 липня 2025 року на Малоснітинському кладовищі у Фастівському районі Київської області.
З повагою
Анастасія Лазоренко, донька загиблого воїна
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Овдійчук Віктор Васильович
19 липня 2025
2.
Нарівський Михайло Анатолійович
19 липня 2025
3.
Кривонос Тетяна Петрівна
19 липня 2025
4.
Пацай Яна Олександрівна
19 липня 2025
5.
Ткач Ірина Олександрівна
19 липня 2025
6.
Ставицький Антон Васильович
19 липня 2025
7.
Гуменюк Валентина Сергіївна
19 липня 2025
8.
Коваль Ганна-Лілія Миколаївна
19 липня 2025
9.
Смірнова Світлана Юріївна
19 липня 2025
10.
Скалозуб Валентина Пилипівна
19 липня 2025
11.
Кагарлицька Анна Сергіївна
19 липня 2025
12.
Козирєва Юлія Сергіївна
19 липня 2025
13.
Дума Дмитро Васильович
19 липня 2025
14.
Слободян Галина Володимирівна
19 липня 2025
15.
Вовк Марія Валеріївна
19 липня 2025
16.
Міняйло Анна Сергіївна
19 липня 2025
17.
Гатченко Ірина Володимирівна
19 липня 2025
18.
Олійник Ольга Віталіївна
19 липня 2025
19.
Луцак Марія Ігорівна
19 липня 2025
20.
Мирошниченко Ганна Борисівна
19 липня 2025
21.
Стеценко Ірина Віталіївна
19 липня 2025
22.
Лук'яненко Тетяна Миколаївна
19 липня 2025
23.
Майстренко Людмила Миколаївна
19 липня 2025
24.
Шахов Ігор Олександрович
19 липня 2025
25.
Коржевич Яна Володимирівна
19 липня 2025
26.
Пелипко Марія Михайлівна
19 липня 2025
27.
Терзі Ганна Євгенівна
19 липня 2025
28.
Коржевич Любов Анатоліївна
19 липня 2025
29.
Ланова Тетяна Вікторівна
19 липня 2025
30.
Кутюгова Надія Олексіївна
19 липня 2025
757
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.