№22/250096-еп
Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) сержанту служби цивільного захисту Павлу Єзгору який загинув 6 червня 2025 року внаслідок ворожого ракетного удару по Києву під час виконання службових обов’язків з порятунку людей. Його мужність, самопожертва та відданість службі є прикладом справжнього героїзму та патріотизму.
Автор (ініціатор): Чуприна Ілона Олександрівна
Дата оприлюднення: 18 липня 2025
Петиція щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) сержанту служби цивільного захисту Павлу Єзгору
6 червня 2025 року, після першого удару ворожого БПЛА, Єзгор Павло Іванович разом із колегами одним з перших прибув на місце події за адресою: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана 1-А, де діяв на передовій ділянці, в безпосередній близькості до епіцентру надзвичайної ситуації. Його завданнями було проводити розвідку найбільш небезпечних ділянок об'єкту атаки, локалізувати загоряння та мінімізувати наслідки атаки.
Висока температура, наявність вибухонебезпечних речовин, обмежена видимість та складне планування будівлі значно ускладнювали роботу та збільшували ризик для самого рятувальника. Проте під постійною небезпекою обвалів і спалахів, Павло Іванович крок за кроком проходив крізь димову завісу, локалізуючи осередки загорання та не даючи вогню поширитися далі, розуміючи, що за стінами напівзруйнованої будівлі його можуть чекати постраждалі.
Повністю виконавши отримане від керівництва завдання по прокладанню рукавних ліній та забезпеченню водою найбільш складних ділянок, він працював у пекельних умовах – серед вогню, диму та уламків, добре знаючи, що небезпека ще не минула.
В складі ланки газодимозахисної служби, в умовах пов’язаних з ризиком для життя, з метою стримання вогневої стихії та недопущення розповсюдження вогню на цивільні помешкання він просувався до чергового осередку пожежі коли пролунав повторний удар – ще одне влучання ворожого БПЛА. Внаслідок дії факторів бойового ураження сержант служби цивільного захисту Єзгор Павло Іванович отримав несумісні з життям травми та загинув.
Під час виконання службових обов’язків Павло ризикуючи власним життям, він залишався на бойовому посту до останнього, виявивши незламну мужність, рішучість і вірність присязі рятувальника.
Його самопожертва — це не просто виконання обоє’язку, це справжній вчинок Героя. Таких людей не можна забути. Такі вчинки мають бути визнані на найвищому рівні, адже завдяки таким, як Павло, щодня рятуються тисячі життів.
Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) сержанту служби цивільного захисту Павлу Єзгору — за особисту мужність і героїзм, виявлені при порятунку людей під час надзвичайної ситуації, спричиненої ворожим обстрілом.
Це буде не лише вшануванням пам’яті загиблого Героя, але й знаком поваги до всіх українських рятувальників, які щоденно ризикують собою заради порятунку інших.
Слава Україні! Слава Героям-рятувальникам!
6 червня 2025 року, після першого удару ворожого БПЛА, Єзгор Павло Іванович разом із колегами одним з перших прибув на місце події за адресою: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана 1-А, де діяв на передовій ділянці, в безпосередній близькості до епіцентру надзвичайної ситуації. Його завданнями було проводити розвідку найбільш небезпечних ділянок об'єкту атаки, локалізувати загоряння та мінімізувати наслідки атаки.
Висока температура, наявність вибухонебезпечних речовин, обмежена видимість та складне планування будівлі значно ускладнювали роботу та збільшували ризик для самого рятувальника. Проте під постійною небезпекою обвалів і спалахів, Павло Іванович крок за кроком проходив крізь димову завісу, локалізуючи осередки загорання та не даючи вогню поширитися далі, розуміючи, що за стінами напівзруйнованої будівлі його можуть чекати постраждалі.
Повністю виконавши отримане від керівництва завдання по прокладанню рукавних ліній та забезпеченню водою найбільш складних ділянок, він працював у пекельних умовах – серед вогню, диму та уламків, добре знаючи, що небезпека ще не минула.
В складі ланки газодимозахисної служби, в умовах пов’язаних з ризиком для життя, з метою стримання вогневої стихії та недопущення розповсюдження вогню на цивільні помешкання він просувався до чергового осередку пожежі коли пролунав повторний удар – ще одне влучання ворожого БПЛА. Внаслідок дії факторів бойового ураження сержант служби цивільного захисту Єзгор Павло Іванович отримав несумісні з життям травми та загинув.
Під час виконання службових обов’язків Павло ризикуючи власним життям, він залишався на бойовому посту до останнього, виявивши незламну мужність, рішучість і вірність присязі рятувальника.
Його самопожертва — це не просто виконання обоє’язку, це справжній вчинок Героя. Таких людей не можна забути. Такі вчинки мають бути визнані на найвищому рівні, адже завдяки таким, як Павло, щодня рятуються тисячі життів.
Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) сержанту служби цивільного захисту Павлу Єзгору — за особисту мужність і героїзм, виявлені при порятунку людей під час надзвичайної ситуації, спричиненої ворожим обстрілом.
Це буде не лише вшануванням пам’яті загиблого Героя, але й знаком поваги до всіх українських рятувальників, які щоденно ризикують собою заради порятунку інших.
Слава Україні! Слава Героям-рятувальникам!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Скиба Каріна Сергіївна
14 вересня 2025
2.
Пилипчук Валентина Олександрівна
14 вересня 2025
3.
Обушко Григорій Миколайович
14 вересня 2025
4.
Андрєєва Ірина Вікторівна
14 вересня 2025
5.
Климюк Людмила Вікторівна
14 вересня 2025
6.
Яцинин Юрій Юрійович
14 вересня 2025
7.
Петровська Анна Юріївна
14 вересня 2025
8.
Денисенко Діна Олександрівна
14 вересня 2025
9.
Позднякова Любов Анатоліївна
14 вересня 2025
10.
Семенова Людмила Василівна
14 вересня 2025
11.
Меленевич Тетяна Мирославівна
13 вересня 2025
12.
Павелик Іванна Андріївна
13 вересня 2025
13.
Нагірна Любов Романівна
13 вересня 2025
14.
Зелінська Любов Михайлівна
13 вересня 2025
15.
Глушко Вікторія Петрівна
13 вересня 2025
16.
Павлучкович Руслана Миколаївна
13 вересня 2025
17.
Мучичка Марія Ярославівна
13 вересня 2025
18.
Іванів Лілія Андріївна
13 вересня 2025
19.
Письменна Євгенія Олексіївна
13 вересня 2025
20.
Дика Катерина Олександрівна
13 вересня 2025
21.
Кириченко Антоніна Андріївна
13 вересня 2025
22.
Лось Наталія Іванівна
13 вересня 2025
23.
Іванюк Мар'яна Петрівна
13 вересня 2025
24.
Мучичка Василь Павлович
13 вересня 2025
25.
Калінічева Тетяна Миколаївна
13 вересня 2025
26.
Василечко Оксана Василівна
13 вересня 2025
27.
Кондрат Софія Юріївна
13 вересня 2025
28.
Пилипів Діана Андріївна
13 вересня 2025
29.
Ткач Галина Ярославівна
13 вересня 2025
30.
Смоляк Ольга Іванівна
13 вересня 2025
11306
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 34 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.