Шановний, Пане Президенте! Прошу розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно)старшому солдату Діхтяруку Дмитру Володимировичу, позивні " Мак", "Норфолк", який героїчно загинув 19 січня 2025року під час виконання бойового завдання на Курському напрямку. Дмитро народився 20 червня 1984 року в с. Носківцях на Вінниччині. Після закінчення Носківецької ЗОШ у 2001 році вступив до ВПТУ м.Вінниці за спеціальністю "Телемайстер". З 2002по 2004роки проходив строкову військову службу у м.Вінниця на посаді стрілець-кулеметник. З 2005 по 2015 роки працював у МВС України у Вінницькій області на різних посадах. Заочно навчався у Київській Національній академії Внутрішніх справ України. Мій чоловік був одним з перших, хто без вагань став на захист України ще під час АТО у 2015 році, працюючи в поліції. Це вчинок справжнього чоловіка, справжнього сина України, якого не зламав страх. З 2016 року перебуваючи на контрактній службі в ЗСУ, пройшов бої на Донеччині, обороняючи Краматорськ, Авдіївку, Волноваху. Незважаючи на важкі контузії, продовжив службу у в/ч А2656, де багаторазово отримував грамоти та відзнаки від командування в/ч А2656. Під час повномасштабного вторгнення виконував ключові завдання керівництва в/ч А2656,забезпечуючи зв'язок ОК"Захід". З 07.01.2025 року був переведений на посаду навідника - оператора 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А4689,в складі якої разом з побратимами виконували складні бойові завдання та героїчно тримали оборону в районі н.п.Миколаєво-Дар'їно Суданського району Курської області. Проте ворог маючи значну перевагу в чисельності особового складу та техніці наніс нищівний удар.Дмитро отримав важкі поранення та ушкодження хребта. Загинув мій чоловік у результаті удару в автомобіль евакуації FPV-дрона противника 19 січня 2025 року, внаслідок вибухово-уламкового поранення з переломами кісток черепа. Тіло його було евакуйоване 21.01.2025року. За час служби Дмитро був вшанований такими державними та відомчими нагородами: медалями "За вірність у військовій службі", "Захиснику Вітчизни", "Учасник АТО", "Ветеран війни", "Участь в антитерористичній операції", відзнакою Міністра оборони України "20 років сумлінної служби". До останнього подиху старший солдат Діхтярук Дмитро Володимирович залишався вірним присязі, своєму народові, своїм побратимам та своїй Батьківщині. Гинуть найкращі. Гинуть ті, хто має силу, мужність, віру. Дмитро один з таких. Його сміливість - приклад для цілого покоління. Тому від свого імені, від імені згорьованих батьків, сестри, родичів, побратимів, закликаю Вас, пане Президенте, відзначити подвиг старшого солдата Діхтярука Дмитра Володимировича найвищою державною нагородою - званням Героя України (посмертно). Це буде акт справедливості, як для родини, так і для всієї нації, яка пам'ятає своїх героїв. З любов'ю дружина Юлія Діхтярук та двохрічна донька Мілана Діхтярук. Слава Героям України!