Звертаємося з проханням до Президента України Володимира Зеленського присвоїти звання Героя України (посмертно) Столяру Анатолію Анатолійовичу — солдату, який віддав життя за незалежність нашої держави.
Анатолій народився 15 грудня 1997 року. Загинув 3 квітня 2024 року поблизу населеного пункту Первомайське Донецької області під час виконання бойового завдання. Служив у складі 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України (військова частина А4030 . 4 загін ) РЕБ . Був піхотинцем, воїном, який стояв у самому серці боїв — на передовій, де кожен день був випробуванням на мужність, витривалість і вірність присязі.
Йому було лише 26 років. Він отримав повістку і добровільно став на захист України. Не шукав виправдань, не вагався — прийняв цей вибір із гідністю.
Анатолій став для побратимів прикладом незламності. Він воював чесно, без страху, з глибокою вірою в перемогу. Його поважали за спокій, внутрішню силу та відданість. Таким його запам’ятав кожен, хто поруч.
Того квітневого дня він зазнав поранень, несумісних із життям. Його вважали зниклим безвісти понад рік. Родина жила надією, що він ще живий, що зʼявиться дзвінок. Але у листопаді 2024 року його тіло повернули під час обміну загиблими. У липні 2025 року відбулося поховання.
Анатолій не встиг створити сім’ю, не встиг збудувати плани на мирне життя.
Не встиг стати батьком, не встиг побачити, як закінчиться війна. Усе, що могло бути — обірвалося.
Залишилися мама та молодший брат, для яких кожен день — це життя з тишею замість його голосу, з порожнечею замість обіймів. Але вони носять у собі пам’ять про нього — справжнього, світлого, рідного. пам’ять як про сина, брата і людину, яка віддала життя за Україну.
Просимо гідно вшанувати його памʼять. І визнати Героєм України нажаль (посмертно)
Слава Україні.
Героям слава.