Прошу надати моєму чоловіку Героя України ( прсмертно)

Шановний пане Президенте, Володимире Олександровичу! Звертаюся до Вас із проханням надати звання Героя України (посмертно), вірному сину своєї Батьківщини, солдату Бойко Євгенію Віталійовичу, котрий із перших днів війни, ані хвилини не роздумуючи, став на захист нашої країни.
Народився БОЙКО ЄВГЕНІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ (ФУГАС) 27.03.1995року в м.Гнівань, Вінницької області. Закінчив Гніванську ЗОШ І-ІІІст. №1. Здобував професію маляра-штукатура у Гніванському професійному ліцею. Щойно виповнилось 18 років, він зробив свідомий вибір- стати на захист Батьківщини. Спершу- служба у військовій частині, згодом -АТО. 02.03.2022року без вагань знову став у стрій солдатом 3 взводу 4 роти 2 механізованого батальйону військової частини А 7013. За час проходження служби у лавах ЗСУ брав безпосередню участь у заходах , необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в : н.п. Роботине, н.п. Оріхів, н.п. Новоданилівка Запорізької області.
За час військової служби БОЙКО ЄВГЕНІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ отримав державні нагороди та грамоти від командира свого батальйону за відданість Батківщині та відважне виконання своїх посадових обов'язків:
- відзнака Президента України "За участь в Антитерористичній операції"-Указ Президента України від 17.02.2016року №53\2016
- відзнака Міністра Оборони України " За поранення" - наказ Міністра Оборони України від 26.01.2024 №117
- відзнака командира 65 ОМБр "Козацький Хрест - За бойові заслуги" - командир 65 ОМБр п-к Ізбаш В від 28.06.2024р.
Євгеній не раз ризикуючи своїм життям виконував поставлені завдання, рятував побратимів. Постійно проходив службу у місцях максимально наближентх до ворога. За свою мужність, безвідмовність та високий професіоналізм, Євгеній був знаним серед великої кількості військових. Зі слів побратимів, рідних, друзів та знайомих, він був веселою, надзвичайно світлою людиною з великим чуйним серцем та невимовною добротою, загостреним почуттям справедливості. Але найбільше з-поміж усіх рис Євгена виділяла неосяжна відвага, мужність та безстрашність. Побратими й досі про нього говорять: з ним було надійно і впевнено йти на будь-які завдання, вмів і скерувати в екстренних ситуаціях і прикрити, ніколи не зупинявся перед труднощами та завжди був там, де була найбільша небезпека. А також, що Євгеній надихав побратимів і примножував силу для боротьби та був одним із перших, хто вів побратимів до омріяної перемоги, та сам при цьому завжди залишався вірним та відповідальним побратимом.
21 вересня 2024року на 30 році життя, залишаючись вірним присязі та перебуваючи на військовій службі в н.п.Новоданилівка, Запорізької області БОЙКО ЄВГЕНІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ загинув під час виконання бойового завдання. Будучи справжнім патріотом, віддав за нашу свободу та незалежність найцінніше- своє життя. Його життя обірвалось раптово, внаслідок мінометного обстрілу. Похований у рідному місті Гнівань, Вінницької області на місцевому кладовищі.
У Євгена залишились: мама, батько, дідусь, бабуся, дружина та падчерки.
Пане Президенте, ми, його рідні, разом із його побратимами, друзями, однокласниками, просимо Вас розглянути та підтримати це клопотання та надати почесне звання Героя України (посмертно) БОЙКО ЄВГЕНІЮ ВІТАЛІЙОВИЧУ, справжньому патріоту нашої Батьківщини, за його вагомий внесок у боротьбу за незалежність і територіальну цілісність України.
Слава Україні!
Вічна Слава Герою!
Уклін та вічна пам'ять всім загиблим! З глибокою повагою, дружина БОЙКО МАРИНА.