Присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому лейтенанту, КУЗЬМЕНКО ДМИТРУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ, за вагомий внесок у боротьбу за незалежність і територіальну цілісність України.

Шановний пане Президенте України!
Я, Лавенецька Ірина Олександрівна, звертаюся до Вас від імені нашої родини, близьких та знайомих нам людей із проханням про присвоєння звання Героя України (посмертно) моєму братові, молодшому лейтенанту КУЗЬМЕНКО ДМИТРУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ, котрий із перших днів війни, ані хвилини не роздумуючи, став на захист нашої країни.

Воїн КУЗЬМЕНКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
народився 15 січня 1982 року в сім'ї військового у місті Нойштрелітц, Германія. Коли ДМИТРО був ще маленький, родина повернулася до України, до рідного Чернігова, де і пройшло його дитинство.

Свій військовий шлях ДМИТРО розпочав у 1996 році, вступивши до Чернігівського ліцею з посиленою військово – фізичною підготовкою.
Вищу освіту отримав у Харківському національному університеті Повітряних сил України імені Івана Кожедуба.

Глибокий патріотизм, тверда віра, прагнення бачити нашу Україну цілісною, незалежною, самостійною і заможною державою спонукали його 24 лютого 2022 року, не вагаючись, з перших хвилин самостійно прийти до Чернігівського РТЦК та СП і стати на захист рідного міста.

Для подальшого захисту нашої країни у травні 2022 року був направлений до 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи на Донецький напрямок м. Курахове. Під час несення служби в бою з ворогом у липні 2022 року отримав поранення і контузію, побратими вважали його 200-тим, але він вижив. Довга, тяжка психологічна реабілітація і він знову повертається.

У лютому 2024 року ДМИТРО йде на фахові курси тактичного рівня з підготовки офіцерського складу у Національну Академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Де отримує подяку за високі показники, старанність та наполегливість проявлену під час навчання.
21 липня 2024 році наказом Командира військової частини А4583 йому присвоєно офіцерське звання молодший лейтенант та з бойовим досвідом призначено на посаду командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 405 батальйону 32 окремої механізованої Сталевої бригади, яка в той час знаходилась біля м. Торецьк, Донецької області.

24 липня 2024 року прибув до військової частини у м. Дружківка, Донецької області для подальшого проходження служби.
25 липня 2024 року, вночі, вийшов з побратимами на завдання і не повернувся.
Це був його останній бій.

З 26 липня 2024 року ДМИТРО вважався безвісти зниклим за особливих обставин.

10 місяців болісного очікування, пошуків, надій і молитв завершились страшною звісткою — у результаті репатріаційних заходів, ДМИТРО був опізнаний за допомогою експертизи ДНК.

І знову цей клятий липень місяць, але цього разу він став для нього останнім.

ДМИТРО був чудовою і позитивною людиною: добрим, турботливим, розумним, веселим, привітним, сильним, мужнім, щедрим і щирим. Готовим у будь-який час прийти на допомогу. Він був- кращий. Кращій в усьому- у діях, вчинках,помислах... В ньому відчувалася така внутрішня сила, яка дозволяла завжди залишатися самим собою, бути принциповим, відстоювати свою думку у різних ситуаціях. Він вів активний спосіб життя, працював, займався спортом. Серед усіх видів, перевагу надавав футболу. Любив природу, особливо палювання та риболовлю.

У нього залишилась мама: Валентина Іванівна, сестра Ірина з сімʼєю і два сини: Данило та Георгій.

Молодший лейтенант КУЗЬМЕНКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ, позивний «КУРАЖ», мужньо виконував військовий обов'язок в бою за Україну, за її свободу і незалежність. Його життя обірвалося 26 липня 2024 року на Торецькому напрямку, Донецької області.

ДМИТРО пішов у вічність, залишивши рідним нестерпний біль і спогади про себе. Ми всі тебе любили, любимо і будемо любити і пам'ятати.

Тебе прийняли на вічний спокій твоя рідна земля, за яку ти боровся, за яку ти віддав найдорожче- своє життя.

Пекучий біль втрати стискає серце, щодня із гирла війни надходять гіркі звістки, які сповіщають про найстрашніше. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. Хай будуть вічними наша пам’ять та розуміння, що ці жертви були не марні, що свобода та незалежність не даються легко - за них доводиться боротися, часом ціною життя.

Його подвиг ми ніколи не забудемо, а присвоєння звання «Герой України» (посмертно) стане гідним вшануванням мого брата КУЗЬМЕНКО ДМИТРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА, який віддав своє життя заради нашої свободи та незалежності України.

З глибокою повагою прошу Вас розглянути присвоєння ДМИТРУ КУЗЬМЕНКО звання “Герой України” посмертно, за його відвагу, самопожертву та неоціненний внесок у боротьбу за свободу і незалежність нашої держави. Його ім’я назавжди залишиться в нашій пам’яті.

ДМИТРО загинув як Герой!

Пам’ять про Героїв вічна!
Герої не вмирають!
Лише сильним дано право на безсмертя…
Вічна шана тобі - Герою!
«КУРАЖ» - ти назавжди в наших серцях!

Слава Україні!

З повагою,
сестра загиблого воїна ,
Лавенецька Ірина Олександрівна