Пане Президенте, від імені мами і брата, друзів і побратимів просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) старшому лейтенанту Маричу Віктору Івановичу, 1988р.н., заступнику командира 1 стрілецької роти з психологічної підтримки персоналу військової частини А7135. Адже він віддав своє життя за всіх нас, за незалежність Батьківщини.

Тому надіюся й сподіваюся : мій син заслужив це високе звання Героя (хай посмертно!) в усіх нас ,в України, яку захищав ще з 2015 року. Мені ,матері, невимовний біль стискає серце, бо війна забрала найдорожче – сина. Забрала його надії, мрії, майбутніх ще не народжених дітей, а моїх внуків, забрала право Жити. Та водночас гордістю сповнюється душа, бо він жив і помер Героєм. І має залишитися в пам”яті друзів ,односельців, побратимів теж Героєм. Як і всі, які віддавши своє життя, даруючи нам надію на Мир, Радість і Життя.
У коротких 37 років вмістилося все його життя і від народження 1988р. до трагічного 21 червня 2025р., коли він востаннє вийшов на бойове завдання, захищаючи гуляйпільський край, про що й сповістила місцева газета “Голос Гуляйпілля”, відзначаючи “хоробре серце” Віктора, що вже став легендою серед побратимів.
Марич Віктор, позивний “Фізрук”,закінчив Прикарпатський ВОС, спортсмен фізичної підготовки та спорту. У 2015р. добровільно взяв участь в АТО ,проходячи службу (1 рік 3 місяці) в н.п. Мар”їнці Донецької обл.
2020 рік – контрактна служба у військовій частині смт.Делятин, де йому була присвоєна кваліфікація СЕ НМП №23204 спеціаліст 3 класу, ВОС 967 (пожежний).
2022 рік - початок повномасштабної війни добровільно записався в тероборону Пасічнянського ТГ 102 бригади 76 батальйону, звідки був направлений в Запорізьку обл. у м. Гуляйполе.
Протягом служби, з 24.04.23р. по 02.06.23р. пройшов навчання у Військовому інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, де виконав програму підготовки військовослужбовців в навчальному батальйоні резерву офіцерського складу структур морально- психологічного забезпечення для комплектування посад ВОС 341000.
З 09.09.24р. по 05.10.24р. підвищив кваліфікацію з питань організації та проведення заходів психологічної роботи з військовослужбовцями ЗСУ.
З 24.02.25р. по 17.05.25р. пройшов навчання в інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка й виконав освітню програму курсу професійної військової освіти офіцерського складу тактичного рівня (командний курс тактичного рівня Сил територіальної оборони L- 1C-20 кредитів ЄКТС).Після навчання повернувся на службу в Гуляйполе, де йому присвоєно чергове звання офіцерського складу “Старший лейтенант”. Наказ начальника регіонального управління Сил ТРО “Захід” від 03.06.25р. №113.
Його останній бій відбувся поблизу села Малинівка Гуляйпільського району Запорізької області. Саме там ,на гарячій землі ,яку щоденно боронять українські воїни ,він поліг – не як звичайна людина, а як Герой. Загинув уранці 21 червня 2025року.
Оце і всі скуто рядки з біографії Воїна, Героя ,Солдата. За ними – напружене життя, схоже на смолоскип, який запалює інших в ім”я України, її майбутнього. А в руках рідних – лише світлини, спогади, грамоти і нагороди – їх багато:
“За оборону України”,
“За бойову звитягу”,
“Незламним Героям російсько-української війни” (за оборону Гуляйполя),
“За взірцевість у військовій службі” ІІІ ступеня,
“Учасник АТО”.
А ще впевненість, що Україна все-таки визнає Марича Віктора своїм Великим Героєм, бо Герої ніколи не вмирають! Сподіваємося й надіємося на Вашу підтримку.
Ось основні віхи його життя.
Дякуємо!