Прошу Президента України розглянути питання про присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату Бахуру В’ячеславу Миколайовичу, 08.09.2000 р.н., військовослужбовцю військової частини А0666, оператору відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних БпАК роти ударних БпАК батальйону БпАК, 28-мої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, за виняткову мужність, самопожертву, вірність присязі та Українському народові.
Народжений у мальовничому селі Олександрівка на Миколаївщині, В’ячеслав змалку виявляв риси справжнього патріота: відповідальність, гідність, жертовність. Він закінчив Олександрівську загальноосвітню школу, а згодом розпочав свій трудовий і громадянський шлях.
З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році В’ячеслав не вагаючись приєднався до лав територіальної оборони Миколаївщини. У 2023 році підписав контракт зі Збройними Силами України, де служив у піхоті, боронячи Україну в найгарячіших точках фронту.
Перебуваючи в зоні активних бойових дій, він ніколи не скаржився на труднощі, завжди підтримував побратимів і переконував усіх, що все буде добре. У червні 2024 року, під час бойового завдання біля н.п. Курдюмівка, Бахмутського району Донецької області, зазнав важкого поранення. Попри те, що мав змогу спиратися на лікування, він не кинув своїх, повернувся на службу та продовжив боротьбу вже оператором відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних БпАК роти ударних БпАК батальйону БпАК, 28-мої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.
За незламність духу був нагороджений Хрестом Сухопутних військ. Його приклад — це уособлення самопожертви й мужності.
9 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Олександро-Шультине Краматорського району Донецької області, солдат Бахур В’ячеслав Миколайович загинув внаслідок удару ворожого безпілотника, отримавши численні осколкові поранення по всьому тілу. Він загинув, як жив — з честю, гідністю, вірний присязі й побратимам.
У нього залишилася шестимісячний син, який зростатиме з гордістю за свого батька — справжнього Героя та патріота України.
Його подвиг — не забутий. Його ім’я — не зітреться. Життя В’ячеслава — це приклад нескореності, любові до Батьківщини, справжнього воїнського братерства.
Просимо підтримати цю петицію і вшанувати його ім’я присвоєнням звання Героя України (посмертно).
Слава Герою! Слава Україні!