Присвоїти звання Героя України ПОСМЕРТНО - захиснику України старшому солдату Костюку Валентину Богдановичу

Звертаюся до Вас пане Президенте з проханням розглянути можливість присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) моєму рідному братові Старшому солдату Костюку Валентинові Богдановичу саперу 3-го інженерно-саперного відділення, 1-го інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти, 1-го інженерного батальйону військової частини А 3817.

Костюк Валентин Богданович народився 13 лютого 1999 р проживав у с.Батиїв, Львівської області, Шептицького району.

31 травня 2019 року Валентин закінчив курс загальновійськової підготовки і здобув кваліфікацію стрільця.

7 жовтня 2020 року був відзначений нагородою — за взірцевість при виконанні службових обов’язків, високий професіоналізм, зразкову військову дисципліну та особистий внесок у забезпечення життєдіяльності арсеналу ракетного озброєння та боєприпасів.

30 березня 2022 року він добровільно вступив до лав Збройних Сил України, гідно і відважно захищав країну в складі 703 ОБрП.

Перебуваючи в зоні бойових дій 29 липня 2023 р отримав поранення на Запорізькому напрямку, але продовжував нести службу.

З лютого місяця по березень місяць 2024 року Валентин пройшов навчання в Німеччині з вишколу штурмових саперів.

Разом із своєю групою вони відважно і безстрашно виконували надскладні завдання і завдяки своєму професіоналізму змогли завдати чимало втрат противнику.

Від 14 лютого був прикомандирований до 37 бригади морської піхоти.

Вже наступного дня — 15 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання разом зі своїм побратимом, Валентин героїчно протистояв наступу ворога та завдяки своїм професійним діямим зміг знищити чималу кількість одиниць ворожої техніки.

16 лютого 2025 р під час виконання бойового завдання загинув поблизу населеного пункту Улакли Донецької області внаслідок влучання влучання невідомого безпілотного літального апарату та отримав поранення несумісні з життям.

Відважно виконував свій військовий обовʼязок громадянина України. До останнього подиху він був вірний своїй державі та побратимам. Отримав медаль МО України «За поранення», почесна відзнака ОУВ «Запоріжжя». Отримав посвідчення «Учасника бойових дій».

Його відданість військовій присязі, професіоналізм, мужність та самопожертва стали прикладом справжнього воїна. Сапер - це професія, в якій кожен крок може стати останнім. Валентин до останнього виконував свій обов’язок з честю, гідністю і безмежною любов’ю до рідної землі. Ми низько схиляємо голови перед його подвигом і світлою памʼятю.

Його смерть болюча втрата не лише для рідних і побратимів, а й для всієї нації. Мав багато планів і так хотів жити, завжди був усміхненим та добрим, сильним, відважним та прямолінійним. У Валентина залишилися мама, вітчим, четверо сестричок та бабуся з дідусем.

Прошу Вас, пане Президенте гідно вшанувати памʼять мого брата Костюка Валентина Богдановича шляхом присвоєння йому найвищої державної нагороди - звання Героя України (посмертно).

Його подвиг має стати подвигом для майбутніх поколінь, а його імʼя - навіки закарбуватися в історії боротьби українського народу.

Вічна і світла памʼять всім ,хто платить найвищу ціну - віддає своє життя за волю України! Вічна Слава Героям!