Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) сержанту взводу безпілотних авіаційних комплексів другого механізованого батальйону у складі 30 ОМБр Глушку Тарасу Сергійовичу.

Шановний пане Президенте!

Звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) головному сержанту взводу безпілотних авіаційних комплексів другого механізованого батальйону у складі 30 ОМБр Глушку Тарасу Сергійовичу, який героїчно загинув 30 травня 2025 року в районі населеного пункту Кучерівка Харківської області, захищаючи рідну землю від російської навали.

Тарас Сергійович народився в місті Носівка Чернігівської області, навчався у міській першій школі, згодом переїхав з родиною до столиці, де продовжив навчання у школі №284 Дарницького району. Після здобуття загальної середньої освіти, він опановував фах інженера логістичних систем у Київському Національному університеті будівництва і архітектури.

Ще навчаючись в університеті Тарас вступив до військової кафедри, а також почав працювати агентом з митного оформлення вантажів та товарів.

Користувався повагою серед своїх співробітників. У мирному житті Тарас був добрим, щирим та справедливим, завжди готовий допомогти і підтримати. Вирізнявся своєю цілеспрямованістю та самовідданістю.

Коли почалася повномасштабна війна, Тарас у перші дні пішов до столичного ТЦК. Там його не взяли через юний вік. Втім, його це не зупинило, він активно почав допомагати військовим, що дислокувалися у Гостомелі. Приходив неодноразово до ТЦК, але на той момент йому не було ще й 23, не брали. Однак це його не зупинило, адже своє чоловіче рішення він прийняв: однозначно стати на захист рідної землі.

На початку березня він приїхав у Носівку, пішов до місцевого ТЦК, а вже 8 березня 2022 року він став на захист України в лавах ЗСУ.

Вже за кілька днів Тарас, разом з побратимами, обороняв Чернігів. За його особисту військову звитягу Тарас удостоєний нагороди: медалі «За оборону Чернігова».

Після деокупації Чернігівщини, Тарас у складі 30 ОМБр стояв на захисті Батьківщини на Харківщині. Де б не перебував, він завжди був попереду, безвідмовно готовий відстоювати мир і незалежність, державний суверенітет своєї країни, бо він був справжнім свідомим українцем, для якого жити у вільній, демократичній країні було життєвим кредом. І він гогтовий був виборювати це право для себе, своїх рідних і всього українського народу, якому він присягнув на вірність і був вірним до останнього подиху.

У день сержанта Тарас Сергійович Указом Президента України від 15 листопада 2024 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обовʼязку.

Він пишався, що отримав цю нагороду з рук Президента. І вона була заслуженою!

Захищаючи волю та незалежність України, внаслідок удару керованою авіабомбою збройних сил російського агресора, отримавши травми несумісні з життям, Тарас загинув 30 травня 2025 року.

Його смерть - це болюча втрата не лише для рідних, а й для всієї країни. Його життя - це приклад, це памʼять, яка житиме у серцях тих, хто його знав.

Йому назавжди залишиться 26 років, найкращі роки свого молодого життя він провів у пеклі війни.

Він відстоював правду, волю і долю нових поколінь.

Його людяність і героїзм гідні найвищого визнання держави, яку він захищав.

Тому ми, родина Тараса Сергійовича Глушка, звертаємося до Вас, шановний Володимире Олександровичу,з проханням вшанувати памʼять захисника країни та присвоїти йому найвищу державну нагороду - звання Героя України (посмертно).

Це буде не лише глибоким актом справедливості для його родини, побратимів та всіх, хто його знав, а й мотивацією для його побратимів, всіх захисників України.

Вічна памʼять Тарасу та всім полеглим захисникам і захисницям!

Слава Україні!

Героям Слава!