Шановний Пане Президент України!
Ми громадяни України, та мати воїна Сало Анна Володимирівна,звертаємся до Вас із проханням присвоїти звання Героя України ( посмертно) Солдату ,стрільцю 1-го відділення 1-го взводу спеціального призначення (на бронетранспорах) 2-го батальйону спеціального призначення військової частини 3057 «Азов» 12 Бр Сп П Сало Дмитру Андрійовичу, позивний (Тарантул), за його відданість Батьківщини, неймовірну мужність і самопожертву під час захисту незалежності та суверенітету України.
Сало Дмитро Андрійович, народився 28.08.2006 року в с.Меліоративне Новомосковського району, Дніпропетровської області. На початок повномасштабного вторгнення проживав у м. Дніпро, де закінчив школу та вступив до Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту. Дмитро прожив дуже коротке життя. Він був чуйним і добрим, завжди був готовий прийти на допомогу. Відважний і цілеспрямований, сильний. Займався футболом та паркуром. Кожного ранку пробіжка та зарядка. В жовтні 2024 року подав документи на вступ до Лав НГУ. Вже в грудні місяці 2024 Дмитро одягнув військову. Він прийняв рішення захищати свою батьківщину, своїх рідних та близьких людей.
Дмитро пройшов курс молодого бійця і в продовжив свій шлях зі своїми побратимами Національної Гвардії України у складі військової частини 3057 «Азов»
Його бойовий шлях виявився коротким, але сповненим мужністю та хоробрістю. Дмитро був гідним виконавцем заповітів великих синів української нації, він боровся за велике і щасливе майбутнє нас усіх. Він був хорошим сином, другом, його всі поважали. До останнього подиху, відданий військовій присязі, Дмитро мужньо виконував бойові завдання і продовжував чинити збройний опір ворогу.
13 липня 2025 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Новопаське Бахмутського району Донецької області, Дмитро спасаючи свого побратима отримав поранення, несумісні з життям і героїчно загинув. Посмертно Дмитрові дали звання Старший солдат.
Загибель Дмитра велика втрата неповторна трагедія не тільки для його великої родини, а й для його побратимів, друзів та всіх хто знав цю світлу людину.
Його відвага, самопожертва і прагнення до Перемоги України заслуговують найвищого державного визнання.
Присвоєння звання Героя України (посмертно) стане гідним вшануванням його подвигу, прикладом для інших та проявом вдячності від українського народу. Юнакові, якому назавжди залишилось вісімнадцять.
Я прошу Вас, пане Президенте, присвоїти Сало Дмитрові Андрійовичу звання « Герой України «( посмертно).
Закликаємо підтримати цю ініціативу та гідно вшанувати памʼять Сало Дмитрові.
Слава Україні! Героям слава!
З повагою Сало Анна Володимирівна.