Я, дружина загиблого воїна – Гуменюка Віктора Руслановича, звертаюся з проханням до Президента України присвоїти моєму чоловіку найвищу державну нагороду – звання Героя України (посмертно).
Віктор народився 31 січня 2001 року у Львові. Навчався у ліцеї №66 та школі №55, здобув професію електромеханіка у ВПУ №20. Він був щирим, добрим, справедливим, люблячим чоловіком і батьком. Синочку тільки виповниться 2 рочки 15.08. Мріяв бути прикладом для сина та гідно його виховати.
Також його серце належало Україні – він захоплювався її історією, військовою справою, завжди прагнув бути корисним для своєї держави, мріяв стати офіцером та планував вступити до Національної академії сухопутних військ.
З перших днів повномасштабного вторгнення Віктор проходив службу на посаді стрільця-зенітника відділення охорони взводу охорони військової частини А2556 повітряного командування “Захід” Повітряних Сил Збройних Сил України.
Згодом був прикомандирований до роти ударних безпілотних авіаційних комплексів зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ, у складі якої воював разом із 35 окремою бригадою морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського.
Під час бойових дій на Донеччині, у липні 2023 року, Віктор, попри два поранення, відмовився від евакуації, врятував життя п’ятьом побратимам, зазнавши третього поранення від ворожого дрону-камікадзе. Після лікування повернувся на фронт і продовжив виконувати бойові завдання на Херсонському та Покровському напрямках. У складі екіпажу FPV-дронів було знищено понад 100 одиниць техніки та живої сили ворога.
За час служби Віктор був нагороджений:
орденом “За мужність” III ступеня,
відзнакою Президента України “За оборону України”,
нагрудним знаком “Ветеран війни”,
відзнакою Міністерства оборони України – медаллю “Хрестом доблесті”,
відзнакою Міністерства оборони України – медаллю “За поранення”.
16 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новопавлівка Дніпропетровської області, мій чоловік загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрону.
Віктор був не просто воїном – він був прикладом мужності, самопожертви та любові до України. Його подвиги заслуговують на визнання на найвищому рівні.
Прошу вшанувати пам’ять мого чоловіка та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
З повагою,
Уляна Гуменюк
дружина загиблого воїна
Гуменюка Віктора Руслановича