№22/251282-еп
Присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 153-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України Нажизі Борису Васильовичу
Автор (ініціатор): Нажига Валерія Борисівна
Дата оприлюднення: 07 серпня 2025
Я, донька загиблого військовослужбовця, звертаюся до Президента України та всіх відповідальних органів державної влади з проханням присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) моєму батькові — Нажизі Борису Васильовичу, який народився 21 червня 1969 року.
У перші дні повномасштабного вторгнення, коли по нашому регіону вже рухались ворожі танки, і загроза окупації ставала все ближчою, мій батько, ризикуючи власним життям, вивіз мене, маму та тяжко хворого лежачого дідуся на Захід України, у безпечний регіон. Дідуся він виносив на руках, бо той не міг рухатися самостійно. Це був не просто вчинок — це був акт самопожертви, людяності й безмежної любові до рідних.
Коли переконався, що ми в безпеці, він одразу вступив до територіальної оборони, де з перших днів війни захищав країну, допомагав цивільному населенню, забезпечував порядок і виконував важливі завдання.
26 липня 2024 року він добровільно вступив до 153-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. З цього моменту й до останнього дня своєї служби батько залишався прикладом справжнього українського воїна: мужній, витривалий, відповідальний і завжди готовий прийти на допомогу — не тільки побратимам, а будь-кому, хто потребував підтримки.
13 червня 2025 року, під час ротації на Херсонщині, їдучи виконувати бойове завдання, мій батько героїчно загинув. Його смерть — це незагоєна рана для нашої родини, але його життя — це історія гідності, сили духу й любові до України.
У його житті було багато героїчних вчинків, про які можна писати окремо. Але головне — він завжди залишався Людиною з великої літери: чесним, стійким, небайдужим до чужого болю, готовим пожертвувати собою заради інших.
Прошу посмертно присвоїти Нажизі Борису Васильовичу звання Героя України.
З глибокою пошаною та вірою в справедливість —
донька Нажиги Бориса Васильовича
Слава Україні!
Героям Слава!
У перші дні повномасштабного вторгнення, коли по нашому регіону вже рухались ворожі танки, і загроза окупації ставала все ближчою, мій батько, ризикуючи власним життям, вивіз мене, маму та тяжко хворого лежачого дідуся на Захід України, у безпечний регіон. Дідуся він виносив на руках, бо той не міг рухатися самостійно. Це був не просто вчинок — це був акт самопожертви, людяності й безмежної любові до рідних.
Коли переконався, що ми в безпеці, він одразу вступив до територіальної оборони, де з перших днів війни захищав країну, допомагав цивільному населенню, забезпечував порядок і виконував важливі завдання.
26 липня 2024 року він добровільно вступив до 153-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. З цього моменту й до останнього дня своєї служби батько залишався прикладом справжнього українського воїна: мужній, витривалий, відповідальний і завжди готовий прийти на допомогу — не тільки побратимам, а будь-кому, хто потребував підтримки.
13 червня 2025 року, під час ротації на Херсонщині, їдучи виконувати бойове завдання, мій батько героїчно загинув. Його смерть — це незагоєна рана для нашої родини, але його життя — це історія гідності, сили духу й любові до України.
У його житті було багато героїчних вчинків, про які можна писати окремо. Але головне — він завжди залишався Людиною з великої літери: чесним, стійким, небайдужим до чужого болю, готовим пожертвувати собою заради інших.
Прошу посмертно присвоїти Нажизі Борису Васильовичу звання Героя України.
З глибокою пошаною та вірою в справедливість —
донька Нажиги Бориса Васильовича
Слава Україні!
Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Постарнічєнко Тетяна Григоріївна
02 жовтня 2025
2.
Чобота Валентина Ксенофонтівна
02 жовтня 2025
3.
Троценко Марина Володимирівна
02 жовтня 2025
4.
Колєсниченко Оксана Анатоліївна
02 жовтня 2025
5.
Вавілова Віра Миколаївна
02 жовтня 2025
6.
Павлюк Тетяна Анатоліївна
02 жовтня 2025
7.
Мельниченко Олена Василівна
02 жовтня 2025
8.
Манич Таїсія Вікторівна
02 жовтня 2025
9.
Чорна Ольга Миколаївна
02 жовтня 2025
10.
Дученко Марина Юріївна
02 жовтня 2025
11.
Кубінський Назар Романович
02 жовтня 2025
12.
Коробова Раїса Павлівна
02 жовтня 2025
13.
Левашова Віта Володимирівна
02 жовтня 2025
14.
Пащенко Альона Миколаївна
02 жовтня 2025
15.
Льопа Любов Іванівна
02 жовтня 2025
16.
Киян Оксана Василівна
02 жовтня 2025
17.
Павленко Олена Василівна
02 жовтня 2025
18.
Лапакас Вікторія Валентинівна
02 жовтня 2025
19.
Мельник Марія Олексіївна
02 жовтня 2025
20.
Вергун Вікторія Анатоліївна
02 жовтня 2025
21.
Ціхунь Ірина Василівна
02 жовтня 2025
22.
Павлова Тетяна Василівна
02 жовтня 2025
23.
Попадюк Катерина Вікторівна
02 жовтня 2025
24.
Дмитренко Світлана Віталіївна
02 жовтня 2025
25.
Гусак Оксана Іванівна
02 жовтня 2025
26.
Ісак Тетяна Павлівна
02 жовтня 2025
27.
Ковальська Наталія Богданівна
01 жовтня 2025
28.
Давиденко Валентина Анатоліївна
01 жовтня 2025
29.
Мартиненко Ніна Степанівна
01 жовтня 2025
30.
Лазоренко Ірина Сергіївна
01 жовтня 2025
6058
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 37 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.