Президенту України Зеленському Володимиру Олександровичу Шановний Володимире Олександровичу! Звертаємося до Вас зі щирим проханням — посмертно присвоїти звання Героя України нашому рідному сину та брату, старшому солдату Збройних Сил України — Щиголю Владиславу Анатолійовичу, який загинув 2 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу селища Амбарне, Куп’янський район, Харківська область.

Петиція
щодо присвоєння звання Героя України (посмертно)
Старшому солдату Щиголю Владиславу Анатолійовичу


Президенту України
Зеленському В.О.

Ми, мати загиблого воїна — Лігава Людмила Миколаївна (Щиголь) та рідний брат — Лігавай Дмитро Сергійович (Щиголь), звертаємося до Вас із проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) нашому сину та брату —
Старшому солдату Збройних Сил України, командиру автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення — Щиголю Владиславу Анатолійовичу, 28.04.2000 р.н., який героїчно загинув 2 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання щодо оборони та утримання зайнятих позицій і недопущення прориву противника поблизу селища Амбарне, Куп’янський район, Харківська область.

Бойовий та життєвий шлях Владислава Щиголя:

Владислав народився 28 квітня 2000 року.
Навчався у Тетіївській загальноосвітній школі №1, яку закінчив після 9 класів.
Вступив до Тетіївського професійно-технічного училища, де здобув професію маляра-штукатура.
Після навчання працював різноробочим, допомагав родині.
Владислав мав серйозні плани на життя: мріяв створити сім’ю, побудувати власний дім, жити вільно на своїй українській землі.
Проте, коли країна потребувала захисту, він без вагань підписав контракт і пішов служити до лав ЗСУ — 20 жовтня 2020 року, у місті Тетіїв, Білоцерківський район, Київська область.
Службу розпочав у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців (в/ч А2167).
У 2021 році брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку, зокрема в районі міста Авдіївка, Донецька область.
З початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року — обороняв місто Бровари.
Пройшов бойові напрямки: Донецька, Херсонська, Дніпропетровська, Харківська області.
У вересні 2024 року отримав поранення під Вугледаром, але після лікування повернувся на передову.
У травні 2025 року перевівся до 143-ї окремої механізованої бригади (в/ч А4844), де продовжив службу.
2 липня 2025 року героїчно загинув, виконуючи бойове завдання щодо оборони позицій і недопущення прориву противника біля селища Амбарне, Куп’янський район, Харківська область.

Нагороди Владислава Анатолійовича Щиголя:

1. Нагрудний хрест «Патріота України»
2. Відзнака «За вірність Батьківщині»
3. Козацький хрест III ступеня
4. Почесна відзнака
5. Нагорода «За участь у бою»
6. Відзнака «За оборону Вугледара»

Пам’ять про нього:

Владислав був людяним, сміливим і незламним воїном, який неодноразово рятував побратимів, підтримував інших, першим ішов у найважчі ділянки бою.
Після поранення повернувся на фронт, продовжив боротьбу — і віддав життя, захищаючи Україну.

Наше звернення як родини загиблого Героя:

Присвоєння Владиславу звання Героя України (посмертно) — це глибокий акт справедливості для його родини, побратимів, командирів і всієї нації,
а також моральна підтримка для тисяч воїнів, які щодня стоять за свободу України.

Вічна пам’ять Владиславу Щиголю та всім полеглим за волю України.
Слава Україні!
Героям Слава!

З повагою,
Лігава Людмила Миколаївна (Щиголь) — мати
Лігавай Дмитро Сергійович (Щиголь) — брат
Адреса: вул. Зарічна, 50, м. Тетіїв, Білоцерківський район, Київська область
Телефон для зв’язку: +380986056118

Email для зв’язку: ludmilaligava@gmail.com