У зв’язку з повномасштабною війною, яку Україна веде за своє існування, особливе значення набуває роль не лише самих військовослужбовців, а й тих, хто підтримує військових — їхніх близьких, зокрема дружин і партнерок.
Жінки, чиї чоловіки боронять Україну, несуть щоденний тягар відповідальності за дітей, побут, емоційне тримання родини, догляд за пораненими, супровід процесу реабілітації, підтримку ветеранів. Вони виконують цю роль роками, часто без жодного визнання чи суспільної підтримки.
Пропонуємо щорічно відзначати День дружини (партнерки) військовослужбовця як символічне вшанування їхньої стійкості, відданості та невидимого, але критично важливого внеску у спільну боротьбу України за свободу.
Встановлення цього Дня матиме кілька цілей:
- визнання важливої ролі жінок, які підтримують чоловіків у тилу;
- підвищення обізнаності про труднощі, з якими вони стикаються;
- посилення суспільної поваги до родин військових;
- формування традиції вдячності та солідарності.
Пропонуємо обрати 13 травня датою щорічного вшанування, адже ця дата знаходиться між Днем матері та Міжнародним днем сім’ї. Вона символізує зв’язок між роллю жінки як матері, партнерки, берегині тилу й родинної опори в умовах війни. Окрім того, 13 травня не перетинається з іншими державними чи релігійними святами, що дозволяє привернути до нього окрему суспільну увагу.
Просимо Президента України ініціювати розгляд питання про встановлення Дня дружини (партнерки) військовослужбовця на державному рівні — як національного дня вшанування, без надання статусу вихідного дня.
Цей День не про святкування.
Це — про визнання.
Петицію було подано з ініціативи громадської організації дружин військовослужбовців "Його Тил"