Прошу присвоїти звання Героя України посмертно сину, брату та вірному, хороброму своєї Батьківщини воїну Лужинецькому Юрію Віталійовичу.
Народився 11 березня 1983 року в місті Бердичеві, Житомирської області.
7 червня 2022 руку був призваний Одеським РТЦК та СП Одеської області. Проходив службу в 45-тій окремій артилерійській бригаді імені генерала Мирона Тарнавського. Навчався за кордоном. Був кваліфікованим механіком, який міг відремонтувати військову техніку та гармати будь-якої складності навіть в складних бойових умовах.
Загинув 11 жовтня 2024 року при виконанні бойового завдання. Терміново ремонтував гармату, щоб розрахунок міг надалі вести бій та прикривати свою піхоту. Повертаючись на місце дислокації зіштовхнувся з ворогом. Прийняв бій в результаті якого загинув.
Юрій був люблячим сином, братом, гарним другом та людиною з великою душею, завжди мріяв про гарне майбутнє. Його героїчний подвиг полягає у тому, що Юрій не шкодуючи віддав своє життя, свої мрії за Незалежність України за наше майбутнє.
Неодноразово нагороджений нагородами:
- Державна нагорода Ветеран війни;
- Нагороджено медаллю За честь! За славу! За народ!;
- Почесною відзнакою командира;
- Орденом за мужність ІІІ ступеня (посмертно).
Вважаємо , що присвоєння цього почесного звання є належним визначеним заслуг Лужинецького Юрія Віталійовича і дозволить вшанувати пам’ять героя серед українців, слугуючи прикладом боротьби для майбутніх поколінь.
Його ім'я має залишатися в наших серцях, як символ незламності, мужності та відданості Україні.
За бездоганне виконання військових обов’язків, сміливість та героїзм Лужинецький Юрій Віталійович заслуговує на найвищу державну нагороду – звання Героя України (посмертно).