Шановний пане Президенте!
Прошу розглянути питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання «Герой України» (посмертно) — нашому мужньому захиснику, Прокопенку Віталію Олеговичу, 07 січня 1995 року народження, уродженцю та жителю міста Херсон та Гола Пристань, військовослужбовцю 59-ї окремої штурмової бригади, позивний — «Киця Гоголь».
Віталій мав надзвичайно складну долю. Він рано втратив матір, батька майже не знав, і ще в дитинстві залишився без власного дому. Незважаючи на важкі життєві обставини, він виріс чесною, принциповою, справедливою та доброю людиною. Найбільшою опорою для нього була сім’я — дружина та донька Евеліна, яку він виховував і любив як рідну, а також і сестра Ала
Ми завжди дивувались його позитиву і відвазі.
Віталій добровільно став на захист України з початку війни, служив у добровольчому батальйоні ДУК ПС, згодом у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, де неодноразово виконував бойові завдання на передовій. Під час служби отримував тяжкі поранення, але щоразу, попри біль та наслідки травм, повертався до строю, бо вважав, що його місце — поруч з побратимами, у бою за свободу рідної держави.
Пізніше він вступив до 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка, де проходив службу у селі Петропавлівка Дніпропетровської області. Виконував обов’язки діловода, але ніколи не залишався осторонь бойових завдань. Його позивний «Киця Гоголь» добре знали всі побратими — як символ його особливого поєднання доброти, гумору, стійкості та непохитної відваги.
Віталій завжди казав, що хоче прожити життя з гідністю і загинути з гідністю. Він виконав свою обіцянку — віддав своє життя, захищаючи свободу та незалежність України. Його подвиг і самопожертва заслуговують на найвищу відзнаку нашої держави.
Прошу Вас, пане Президенте, врахувати його військову службу, численні заслуги, незламну мужність, приклад для майбутніх поколінь та присвоїти Прокопенку Віталію Олеговичу звання «Герой України» (посмертно), щоб ця нагорода стала символом пам’яті та вшанування його подвигу, а також була передана його доньці Евеліні, як гідній спадкоємиці героя.
Слава Україні!
З повагою його цивільна дружина Іванна!