№22/251610-еп
Петиція щодо присвоєння звання «Герой України» (посмертно) Прокопенку Віталію Олеговичу
Автор (ініціатор): Олейник Іванна Андріївна
Дата оприлюднення: 14 серпня 2025
Шановний пане Президенте!
Прошу розглянути питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання «Герой України» (посмертно) — нашому мужньому захиснику, Прокопенку Віталію Олеговичу, 07 січня 1995 року народження, уродженцю та жителю міста Херсон та Гола Пристань, військовослужбовцю 59-ї окремої штурмової бригади, позивний — «Киця Гоголь».
Віталій мав надзвичайно складну долю. Він рано втратив матір, батька майже не знав, і ще в дитинстві залишився без власного дому. Незважаючи на важкі життєві обставини, він виріс чесною, принциповою, справедливою та доброю людиною. Найбільшою опорою для нього була сім’я — дружина та донька Евеліна, яку він виховував і любив як рідну, а також і сестра Ала
Ми завжди дивувались його позитиву і відвазі.
Віталій добровільно став на захист України з початку війни, служив у добровольчому батальйоні ДУК ПС, згодом у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, де неодноразово виконував бойові завдання на передовій. Під час служби отримував тяжкі поранення, але щоразу, попри біль та наслідки травм, повертався до строю, бо вважав, що його місце — поруч з побратимами, у бою за свободу рідної держави.
Пізніше він вступив до 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка, де проходив службу у селі Петропавлівка Дніпропетровської області. Виконував обов’язки діловода, але ніколи не залишався осторонь бойових завдань. Його позивний «Киця Гоголь» добре знали всі побратими — як символ його особливого поєднання доброти, гумору, стійкості та непохитної відваги.
Віталій завжди казав, що хоче прожити життя з гідністю і загинути з гідністю. Він виконав свою обіцянку — віддав своє життя, захищаючи свободу та незалежність України. Його подвиг і самопожертва заслуговують на найвищу відзнаку нашої держави.
Прошу Вас, пане Президенте, врахувати його військову службу, численні заслуги, незламну мужність, приклад для майбутніх поколінь та присвоїти Прокопенку Віталію Олеговичу звання «Герой України» (посмертно), щоб ця нагорода стала символом пам’яті та вшанування його подвигу, а також була передана його доньці Евеліні, як гідній спадкоємиці героя.
Слава Україні!
З повагою його цивільна дружина Іванна!
Прошу розглянути питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання «Герой України» (посмертно) — нашому мужньому захиснику, Прокопенку Віталію Олеговичу, 07 січня 1995 року народження, уродженцю та жителю міста Херсон та Гола Пристань, військовослужбовцю 59-ї окремої штурмової бригади, позивний — «Киця Гоголь».
Віталій мав надзвичайно складну долю. Він рано втратив матір, батька майже не знав, і ще в дитинстві залишився без власного дому. Незважаючи на важкі життєві обставини, він виріс чесною, принциповою, справедливою та доброю людиною. Найбільшою опорою для нього була сім’я — дружина та донька Евеліна, яку він виховував і любив як рідну, а також і сестра Ала
Ми завжди дивувались його позитиву і відвазі.
Віталій добровільно став на захист України з початку війни, служив у добровольчому батальйоні ДУК ПС, згодом у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, де неодноразово виконував бойові завдання на передовій. Під час служби отримував тяжкі поранення, але щоразу, попри біль та наслідки травм, повертався до строю, бо вважав, що його місце — поруч з побратимами, у бою за свободу рідної держави.
Пізніше він вступив до 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка, де проходив службу у селі Петропавлівка Дніпропетровської області. Виконував обов’язки діловода, але ніколи не залишався осторонь бойових завдань. Його позивний «Киця Гоголь» добре знали всі побратими — як символ його особливого поєднання доброти, гумору, стійкості та непохитної відваги.
Віталій завжди казав, що хоче прожити життя з гідністю і загинути з гідністю. Він виконав свою обіцянку — віддав своє життя, захищаючи свободу та незалежність України. Його подвиг і самопожертва заслуговують на найвищу відзнаку нашої держави.
Прошу Вас, пане Президенте, врахувати його військову службу, численні заслуги, незламну мужність, приклад для майбутніх поколінь та присвоїти Прокопенку Віталію Олеговичу звання «Герой України» (посмертно), щоб ця нагорода стала символом пам’яті та вшанування його подвигу, а також була передана його доньці Евеліні, як гідній спадкоємиці героя.
Слава Україні!
З повагою його цивільна дружина Іванна!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Візіренко Жанна Станіславівна
14 листопада 2025
2.
Семчук Орися Василівна
14 листопада 2025
3.
Одноріг Юлія Юріївна
14 листопада 2025
4.
Коваль Вікторія Станіславівна
14 листопада 2025
5.
Балдіна Осана Артурівна
14 листопада 2025
6.
Кудрявая Ольга Володимирівна
14 листопада 2025
7.
Грицак Оксана Ігорівна
14 листопада 2025
8.
Гордієнко Марія Володимирівна
14 листопада 2025
9.
Сова Марія Олегівна
13 листопада 2025
10.
Ткач Надія Василівна
13 листопада 2025
11.
Марущак Юлія Ігорівна
13 листопада 2025
12.
Болецька-Вирасток Надія Ярославівна
13 листопада 2025
13.
Рябко Катерина Олексіївна
13 листопада 2025
14.
Чушикіна Леся Валеріївна
13 листопада 2025
15.
Мельничук Ольга Вікторівна
13 листопада 2025
16.
Цапук Надія Миколаївна
13 листопада 2025
17.
Федорчук Роман Романович
13 листопада 2025
18.
Горова Оксана Володимирівна
13 листопада 2025
19.
Трегуб Алла Олександрівна
13 листопада 2025
20.
Дубина Ірина Романівна
13 листопада 2025
21.
Макаренко Олена Олегівна
13 листопада 2025
22.
Гутаревич Галина Олександрівна
13 листопада 2025
23.
Левицька Майя Іванівна
13 листопада 2025
24.
Гордієнко Ольга Олександрівна
13 листопада 2025
25.
Дегтярюк Алла Іванівна
13 листопада 2025
26.
Галінська Валентина Вікторівна
13 листопада 2025
27.
Степась Христина Андріївна
13 листопада 2025
28.
Кирилюк Ірина Володимирівна
13 листопада 2025
29.
Лущик Лілія Миколаївна
13 листопада 2025
30.
Чорній Марія Іванівна
13 листопада 2025