Пане Президент прошу Вас присвоїти звання» Героя України «для мого чоловіка Єгорова Миколи Петровича 22.08.1991 року народження (Посмертно)!

З 17 квітня 2010 року мій чоловік Єгоров Микола Петрович проходив службу в ЗСУ, приймав безпосередню участь в АТО/ООС у складі морських піхотинців.
З 21 вересня 2021 року по 02 травня 2025 року виконував бойові завдання в районах бойових дій в складі 72 ОМБР.
За цей період брав участь у обороні Київської області в с. Зоря, боях під н.п. Уди, Кутузівка Харківської області, н.п. Берестове Донецької області, н.п. Врубовка Луганської області, н.п. Вугледар, Водяне Донецької області, обороні н.п. Червоний Маяк Херсонської області, н.п. Срібне, Преображенка Донецької області.
Так, в липні 2024 року, поблизу н.п. Костянтинівка Донецької області, очолював штурмову групу та особисто приймав участь у відновленні контролю над позицією. Завдяки особистій мужності та розумній ініціативі штурмові дії було проведено успішно без втрат серед особового складу. Під час виконання завдання особисто знищив трьох ворожих піхотинців.
Так, в липні 2024 року, поблизу н.п. Костянтинівка Донецької області, перебуваючи на піхотній позиції, під час спроби ворожого штурму, діючи у складі свого відділення, при виявленні наступаючого противника та бронетехніки, зайняв свою вогневу позицію та відкрив вогонь зі стрілецької зброї завдавши ворогу втрат у кількості двох осіб, в ході бою отримав поранення, але незважаючи на це, продовжував вести бій та надавав медичну допомогу своєму побратиму, який отримав кульові поранення ніг, виніс його на своїх плечах до точки евакуації, чим зберіг його життя.
Так, у вересні 2024 року, поблизу н.п. Водяне Донецької області, під час спроби ворожого штурму, виявив наступаючого противника, на позицію, після чого зайняв свою вогневу позицію та відкрив вогонь зі стрілецької зброї, чим наніс ворогу безповоротних втрат у кількості трьох осіб, наступальні дії противника були зупинені. Під час бою потрапив під артилерійський обстріл противника, допомагав виносити на точку евакуації двох поранених побратимів, завдяки чому зберіг їм життя.
ЄГОРОВ Микола завжди вирізнявся з поміж рядового та сержантського особового складу, був всебічно розвинений у військовій справі, постійно вдосконалював свої фахові навички та знання, користувався високим авторитетом серед особового складу і розуміючи, що його життя назавжди пов’язане зі службою у війську, вирішив далі будувати свою службу в офіцерській ланці.
Так, 11 квітня 2025 року, ЄГОРОВ Микола був призначений на посаду командира взводу-старшого офіцера на батареї для подальшого отримання первинного офіцерського звання “молодший лейтенант”.
Так, в травні 2025 року, противник здійснив штурмові дії, у кількості до відділення піхоти, зав’язався стрілецький бій, ЄГОРОВ Микола зайняв вогневу позицію та зі своєї стрілецької зброї знищив двох ворожих піхотинців та ще одного тяжко поранив. В ході стрілецького бою отримав травми несумісні з життям.
Нагороджений:
відзнакою Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”,
Державною нагородою орденом “За мужність” ІІІ ступеня