Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно), старшому сержанту ІВАНЮКУ АНДРІЮ ВАСИЛЬОВИЧУ (04.01.1990-02.10.2024)

Шановний пане Президенте України, прошу Вас, розглянути дану Петицію та присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму братові - головному сержанту роти безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення Першої президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «БУРЕВІЙ» старшому сержанту ІВАНЮКУ Андрію Васильовичу (псевдо СКІФ), який загинув 02.10.2024 року під час виконання бойового завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, поблизу населених пунктів Піщане-Глушківка Купʼянського району Харківської області.
Андрій був справжнім Воїном по духу. Його бойовий шлях почався у 2014 році, із вступу до лав Батальйону імені генерала Кульчицького. З 24-річного віку і до останнього дня більшість часу він віддавав захисту України від московської навали.
У 2014 році він став активним учасником Революції Гідності доєднавшись до 15 Сотні самооборони Майдану. Відразу з початку вторгнення росії в Україну він разом із побратимами-майданівцями вступив до лав Національної гвардії, спершу як резервіст. Він був одним із тих добровольців-майданівців, які сформували кістяк першого добровольчого батальйону імені генерала Кульчицького. У березні проходив тренування у Нових Петрівцях і вже у квітні, в складі батальйону, поїхав виконувати бойові завдання на східні території України.
З 23.04.2015 року по 22.04.2016 року, з 20.10.2016 року по 21.10.2021 року, з 25.02.2022 року по 23.02.2023 року проходив військову службу у Батальйоні оперативного призначення НГУ імені генерал-майора Кульчицького.
З 2014 року був командиром розвідувального відділення. Брав участь у звільненні від окупації м. Слов'янськ. Під час участі в антитерористичній операції виконував бойові завдання у районі населених пунктів Зайцеве, Гольмівський, Доломітне, Миронівське, Світодарськ, Станиця Луганська, Комишуваха, Золоте, Новоолександрівка, Молодіжне Катеринівка (Попаснянського району), Верхньоторецьке, Красногорівка, неодноразово з метою отримання розвідувальних даних заходив у тил ворога.
У 2016 році при виконанні бойових завдань отримав кульове поранення ноги.
З 2018 по 2021 роки виконував бойові завдання із контрснайпінгу у поєднанні з розвідувальною діяльністю в районі населених пунктів Мар'їнка, Старогнатівка, Чермалик, Піски, Опитне, Докучаївськ, Новотроїцьке, Новоолександрівка, Гнутове, Авдіївська промзона, Царська охота, Шуми, Крута Балка, Зайцеве, Майорськ, Кодема, Новотошківське, Донецьке, Нетайлове, Золоте і це далеко не повний список. З 2014 року по 2021 рік він, разом зі своїм підрозділом виконував завдання практично по всій лінії фронту.
На початку повномасштабного вторгнення Андрій повернувся на військову службу у рідний Батальйон ім. генерал-майора Кульчицького. Відразу він брав участь в обороні Києва, також виконував бойові завдання в районі населеного пункту Горенка Гостомельського району Київської області. Після цього був переміщений у східні регіони України, зокрема на території Кремінної, Ямполя, Діброви, Закітного, Яковлівки, участь у штурмі та звільненні Лиману.
З 24.02.2023 року проходив військову службу у складі батальйону НГУ «Буревій» на посаді головного сержанта роти ударних безпілотних авіаціних комплексів спеціального призначення. У складі бригади у 2023 році виконував бойові завдання в районі Білогорівки. У 2024 році брав участь у боях у Серебрянському лісі, у штурмі та утриманні позицій, після цього знову у Білогорівці. Останнім місцем де Андрій захищав Україну був Купʼянськ.
02.10.2024 року Андрій загинув внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойових завдань, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, в районі населених пунктів Піщане-Глушківка, Купʼянського району, Харківської області.
Побратими завжди з повагою ставились до Скіфа, багато з них говорили, що коли Скіф був поруч, то страх відступав, він вмів мотивувати побратимів власною поведінкою і дисциплінованістю. Він завжди говорив, що не можна покладатися просто на удачу, і треба відпрацьовувати фізичну і бойову підготовку. Як інструктор, він навчив та підготував велику кількість військовослужбовців, які наразі професійно та успішно захищають Україну на полі бою.
Наразі невідома точна цифра, скількох окупантів особисто зміг знищити Скіф за роки присвячені боротьбі за волю України, з відомих джерел – це більше декількох десятків. Значна частина операцій, у яких брав участь Андрій (СКІФ) досі у статусі "таємно", тому про всю його діяльність в обороні України можна буде дізнатися тільки після війни.

Військова служба Андрія охоплювала найнебезпечніші напрямки: розвідка, контрснайпінг, штурмові операції, оборонні дії, найважливіші з точки зору підготовки захисників України – інструктажі з бойової підготовки. Нижче наведені спогади побратимів Андрія, які підтверджують його героїчну біографію:
«Він був воїном до кінця, завдяки таким як він - наша країна жива!»
«Скіф. Один з найкращих воїнів! Він один був вартий сотні»
«Коли ти (Скіф) був поруч, не виникало ні сумнівів ані страху»
«Ти один із найкращих Воїнів, яких я знав»
«Андрій був частиною братства, якого всі любили і поважали. Він був файним козаком, який методично знищував московитів. Воїн, яких дуже мало. Батяр, який вмів підставити плече дружби і допомоги. Велика людина з великим добрим серцем і підвищеним почуттям справедливості.
Вам усім розказували історії про лицарів, козаків, гайдамаків, повстанців, які не зважаючи на обставини, кидали виклик ворогу. Андрій був одним із них»
«Ти був найкрутішим воїном, з котрим я пройшов багато жахливих іспитів долі, ти завжди підбадьорював всіх навколо, ти максимально віддавався військовій справі, я не бачив кращих сержантів, ніж ти, еталон воїна, друга, побратима! З самого початку 2014 року ти взагалі без відпочинку… Честю було в тебе взяти досвіду, закохатись у снайпінг та розвідку через твій досвід! Я багато взяв для себе …, дякую тобі за все!
Ти був людиною, котра завжди робила не як хотіла, а як то було треба, як би страшно не було, яка б ситуація не була, ти завжди діяв професійно!»
«Скіф! Без тебе не було б нас, завдяки тобі – ми є і стали сильнішими, вічна вдячність та пам’ять усьому, що ми пройшли разом! Лицар, Лідер, Воїн!»

Нагороди та подяки, вручені Іванюку Андрію Васильовичу за період військової служби: Відомча заохочувальна відзнака Національної Гвардії України нагрудний знак «За доблесну службу» (Наказ Командувача Національної Гвардії від 01.09.2014 року №243), Грамота Верховної ради України «За заслуги перед Українським народом» (розпорядження Голови Верховної Ради від 30.11.2016 року №734-к), Подяка командувача Національної Гвардії України (наказ від 14.08.2020 року), Почесна відзнака «Учасник АТО» (Наказ командира ОТУ «Маріуполь» від 22.01.2016 року), Відомча заохочувальна відзнака Міністерства внутрішніх справ нагрудний знак «За відвагу в службі» (Наказ від 09.03.2016 року №249), Медаль Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України» (Указ Патріарха Київського і всієї Руси-України від 11.11.2016 року №15603), Відомча заохочувальна відзнака Міністерства внутрішніх справ нагрудний знак «За відвагу в службі» (Наказ від 14.07.2021 року №369), Медаль «За військову службу Україні» (Указ Президента України від 14.03.2023 року), Присвоєне звання «Почесний громадянин Тернопільської області (посмертно)» (Рішення Тернопільської обласної ради від 17.06.2025 року №1154).

Присвоєння звання Героя України Андрію — це не лише визнання його особистої мужности, а й внесок у формування національної пам’яті. Його ім’я назавжди увійде в історію України, а його приклад слугуватиме моральним орієнтиром для майбутніх поколінь, які зростатимуть у розумінні цінності свободи та обов’язку захищати свою державу, на прикладах Героїв України.

Прошу Вас, вшанувати пам’ять про ІВАНЮКА Андрія Васильовича найвищою державною нагородою – званням Героя України (посмертно).

Слава Україні!
Героям Слава!